1.узлісся { у з л(м який) і с:( м який) а) букв 7, звуків 6
2.бадилля ( б а ди л: (м який) а) букв 7 звуків 6
3.каміння( к а м ( м який) і н:( м який) а) букв 7 звуків 6
4.заняття( з н а н: ( м який) а) букв 6 звуків 5
5.змагання ( з м а г а н:( м який) а) букв 8 звуків 7
6.знаряддя ( з н а р( мякий) а д:( м який) а) букв 8 звуків 7
7.обличчя( о б ли ч: (м який) а) букв 7 звуків 6
8.завдання( з а в д а н:( м який) а) букв 8 звуків 7
9.взуття( в з у т: (м який) а) букв 6 звуків 5
Що таке мова? Це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. Мова єднає і роз΄єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює.
А слова… Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим.
Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. Всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. І все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. Навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. А слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. Коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. Інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів΄ялі пониклі букети. Певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів΄ялі – лицеміри. На жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. І тільки солодкий нектар зів΄ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. І ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і віддають на поталу ворогу. Дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. Можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе.
Рани заживають завжди. А шрами залишаються назавжди…
<span>В сучасному суспільстві проблема освіти дітей рощвинута дуже давно,тому,якби я була президентом,я б зробила ремонти в усіх школах,щоб дітям було приємно проводити час у школі.Надрукувала б багато нових підручників.Я б модернізувала стиль навчання.Зробила б уроки більш цікавішими за допомогою нових посібників.Також непогано підписати угоди з закордонними навчальними закладами.Зробити програму обміну між школярами з-за кордону і українськими школярами.Таким чином уроки Іноземної мови,наприклад,стануть значно цікавішими,адже діти зможуть використовувати свої знання на практиці.
Для відпочинку ж побудувала багато таборів,дитячих закладів для відпочинку,цікаві наукови музеї,де можна самому випробувати роль дослідника фізичних або хімічних явищ.</span>
Ось і прийшла осінь. Тільки зовсім недавно дерева в парку радували нас буйною зеленню, і от зелене листя пожовкло, заблищало золотом і почало повільно падати на землю. На вулиці ще тепло, а птахи вже збираються відлітати у вирій.
Старий парк ніби завмер, прислухається до кроків осені. Знає він, що зовсім скоро теплі тихі вересневі дні закінчаться. На зміну вересню прийде жовтень, умиє парк сльозами дощів. А там і листопад огорне все навкруги своїм холодом. Дні стануть короткими, небо буде похмурим, а дерева скинуть з себе останнє листя. Затихне парк без пташок, які повернуться до нього тільки навесні.
Де ж ти, літо, поділось, куди подалось?
Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось.
Але парк не почуває себе самотнім. Жителі міста приходять сюди на відпочинок, блукають алеями, засипаними листям, дихають свіжим осіннім повітрям. І діти полюбляють гуляти в парку: ховаються одне від одного між деревами, збирають листя. А ось і грибники завітали сюди, бо осінь цього року щедра на гриби.
Гарно в старому осінньому парку восени, коли попрощався він з літом і прислухається до кроків зими.
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.