Люди, з яких я беру приклад – це мої батьки. Вони завжди дадуть чудову пораду і допоможуть у навчанні. Для мене вони люди, у яких я завжди можу попросити допомогу і знаю, що вони не відмовлять. Мої батьки дуже добрі люди. Коли мені погано, вони дбають про мене та переймаються. Батьки не бажають нікому нічого поганого і вони люди, з яких я беру приклад.
В современном мире, человек должен быть образованным, хотя кому надо это высшее образование, если на работу берут при наличии опыта, а опыт есть мало у кого.
Человек, должен быть практичным, он должен быстро учиться, и осваивать азы нового дела, тоесть он дожен быть смышлённым, при этом даже немножко хитрым. В школе мы стремимся учиться хорошо, чтобы поступить в университет, многие выстроили себе такой навязчивый стереотип, что после того, когда они закончат университет(институт), они буду работать по специальности, это смешно, так как всем повторяю нужен опыт, и так по кругу.
Надо читать много книг, набираться ума и разума так сказать. Если надо, то переучиться на кого-то другого, так как жизнь непредсказуемая, может всунуть всё, что угодно.
Надо быть всесторонне развинутым человеком, и самое главное - мудрым, смышлённо принимать решения, и не унывать.
Это моя версия, може кое-что из неё взять и написать.
Сори, что на русском
Далеко
д-[д]-согласный ,твёрдый
а-[а]- гласный ,безударный
л-[л]-согласный,звонкий
е-[э]- гласный, безударный
к-[к]- согласный, глухой
о-[о]- гласный ,ударный
----------------------------------
6 букв,6звуков
Моя родина пишається нашим фруктовим садом. Його садили кілька поколінь нашого роду. Сад упритул підступає до будинку — теж дуже старого. У вікна заглядають вишневі дерева. Можна дотягтися рукою з вікна і нарвати жменьку вишень. В інше вікно скребеться яблунька. Є в нашому саду грушеві, абрикосові, сливові дерева. Коли вони цвітуть, у кімнату ллється не тільки аромат, але й світло. У саду привілля бджолам, метеликам, не кажучи вже про птахів. У<span>Я підійшов до яблуні, де був прикріплений ще один новий пташиний будиночок. Виявилося, що і він став заселений. От чудеса! Я поспішив з радісною звісткою додому. А в обід ми накрили просто в саду стіл і влаштували маленьке сімейне свято на честь прильоту шпаків. </span>
<span> нашому саду вже давно оселилися шпаки. Шпаківні для цих співучих перелітних птахів робив мій дід, коли сам був не набагато старший мене. Вони потемніли від дощів і часу й постаріли. От і вирішили ми з батьком зробити нові шпаківні. Кілька днів стругали, пиляли, збивали дощечки. Вийшли ладні житла для шпаків. Квапилися закріпити їх на дереві до прильоту птахів. Старі шпаківні зняли й поклали в сараї. Йшли дні, у сусідських шпаківнях уже щосили господарювали пернаті, а наші пустували. "Напевно, ми щось не так зробили", — міркували ми з батьком. Я часто виходив у сад і з надією дивився на шпаківню. Одного разу якийсь шпак присів неподалік від будиночка на гілці. Здається, до нього от-от прилетить подруга, і вони займуть житло, що пустує. Однак шпак посидів і полетів хтозна-куди. "А що коли ми повернемо на місце старі шпаківні?" — звернувся я до тата. Він погодився зі мною. І незабаром у цих шпаківнях закипіло життя: там щосили господарювали шпаки. Нові будиночки теж залитися. Ми вже не чекали, що в них хтось оселиться. Одного разу я випадково кинув погляд на нову шпаківню і зупинився як укопаний: відтіля доносилися голоси шпаків! Вони то вилітали зі свого житла, то поверталися. </span>