-я чула,що ти сьогодні була на ескурсії в музеї
-так,було дуже цікаво!
-я так люблю давню культуру!там був старовинний одяг?
-так,вишиванки яким уже більше 100 років,давні знаряддя праці,кухонний посуд...
-ой як цікаво,давай сходимо туди!
-думаю буде краще якщо ви зберетися цілим класом!
-чудова ідея!
Дерти кирпу - повісити ніс, <span>клювати носом
</span>
Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци. Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.
<span>
Людянiсть, доброта, здатнiсть до спiвпереживання, спiвчуття - синонiми. Людянiсть
i жорстокiсть - антонiми.
"Лагiдне слово й кiшцi приємне", - кажуть в народi.
Так у роки вiйни люди, ледь живi вiд голоду, дiлилися останньою скоринкою з тими,
кому було найтяжче, багатодiтнi матерi виховували ще й чужих дiтей-сирiт.
Материнство i людянiсть - теж синонiми. Кожна мати дивиться на свiт глибокими
нiжними очима Мадонни Рафаеля. I саме вона найчастiше стає зразком виявлення
доброти, чуйностi. Скiльки людяностi у вчинку наймички з однойменного твору Т. Г.
Шевченка! А у жiнки з оповiдання О. Довженка "Мати", що доглядає чужих синiв
(поранених льотчикiв) i платить за ïхнє життя власним?
Протилежнiсть - звiряча жорстокiсть фашистiв. </span>
