<span>Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові - одній з найчарівніших мов світу.
Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися.
Але в кожній сім'ї бувають проблеми... Префікси З- і С-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. Як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. Тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. Не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. А коли кликали всіх до роботи, З- і С-створювали такий безлад у країні! Уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось Слова! Хто перший добіг, той і став. Так, кого хочеш, можна збити з пантелику!
Поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, виховували... Особливо обурювалися префіксиРоз- і Без-. "Ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!"
Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони виступали з доповідями, сперечалися...
І нарешті ухвалили ПРАВИЛО:
префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X,
префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами.
І все.</span><span>З того часу префікси З-, С- і пишуться за такими правилами. Бо ПРАВИЛА є обов'язковими для виконання.</span>Хіба що невігласи цього не знають. Але у нас таких немає!<span>Юлія НОВАК,
учениця 5-го класу середньої загальноосвітньої школи № 20 імені Олени Теліги.
м. Феодосія.</span>
Маленьке зернятко лежало на землі і грілося на сонці. «Яке гарне сонце» - думало зернятко. «Скільки приємного тепла від нього виходить. А навіщо я тут лежу? Чому? »І зернятко стало згадувати. Перше що воно згадало це те, що воно не завжди було кругле. «Точно-точно, адже у мене збоку була гілочка на якій я висіло». І воно стало дивитися туди, де у нього була гілочка, і раптом з цього місця став прокльовується паросток, і він ставав все довше і довше, і йшов в землю. «А де ж листочки? Адже ще були листики ... »І раптом з іншого боку зернятка розкрилася пара маленьких листочків і вони спрямувалися вгору, розпускаючись. «Ого, але ж я вже не зернятко, я адже паросток», - сказав паросток і став тягнутися до сонця. По дорозі він згадав, що у нього була не одна гілочка; і в тих місцях де вони у нього були раніше, виросли нові пагони. «І листя, листя! У мене ж було багато листя! "І він покрився величезним числом листя. <span>«Ну, от. Я виявляється дерево », - вигукнув дерево, і від радості зацвіло квітами. «Як же мені хочеться поділитися своїм відкриттям з іншими зернятками, але як же це зробити?" І раптом на місці квітів стали утворюватися насіння, такі ж - як воно саме колись. «Ось це так!» - Здивовано змахнув дерево гілками і по полю розлетілися на всі боки тисячі маленьких зерняток.</span>
А як тобі схему побудувати?
Прийшов- присудок, вересень- підмет
Клени та берези- два однорідних підмета
пожовтіли присудок
джерельце виблискує- підмет присудок
водою- додаток
під вербою- обставина
1)І сміявся,і вигравав,і дихав до запаморочення п*янко і лоскотно зелений день(ставляться коми томущо перечислюється)
2)Старенькагруша дихає на пальці,їй певно сняться повні жмені груш
3)Зашуми весною зелен луже,теплий вітре шелести в гіллі.
4)І все навколо витанцьовує,і білі лілії,і зелений очерет,і кучеряві верби,і човен(перечислення)
5)Гаснув вечір,і море внизу килими розгортало барвисті