На мою думку найдобріші для мене люди це є рідні, учителі і друзі.
Привіт, Андрійко! Ми так давно не спілкувалися з тобою. Як в тебе справи? Що нового?
Доречи, зараз кінець навчального року. Як ти вчишься? Я сподіваюсь, що закінчу 8 клас відмінно! Що ви зараз читаєте з літератури? Ми вчимо поезіі Т.Г. Шевченка.
Як провів свої весняні канікули? Я їздила до бабусі, гуляла з друзями.
Я вже не можу дочекатися поки ти до мене приїдеш! Коли ти навідаєшся до мене? Чекаю!
Н. чотири тисячі п"ятсот вісімдесят один
р. чотирьох тисяч п"ятисот вісімдесяти одного
д. чотирьом тисячам п"ятистам вісімдесятьом одному
з. чотири тисячі п"ятсот вісімдесятьох одного
о. чотирма тисячами п"ятистами вісімдесятьма одним
м. (на) чотирьох тисячах п"ятистах вісімдесяти одному
Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку-однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.
На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
