[б а в и т ' с ' а]
[с т е л и т ' с ' а]
готово
Балкою, порослою столітнім пролісом. Випалого суховіями безмежжя. Проліс, названий кимось Степовою Дібровою. Материнка, злиняла на сонці. Степ, пшениці, полиці сонцем.
Цілющий дощ
Колі після місяця або навіть двох місяців спеки на спраглу землю нарешті проливається дощ, він є дійсно цілющим. Рідіють йому і ліса, і лани, і степи, змучені довгою спекою. П'ють рослини і напитися не можуть, так довго вони чекали на воду.
І діє ця дощова вода як справжнісінька жива вода з казок - так швидко оживають дерева, кущі та трава, що майже зів'яли на літньому сонці. Дощ змиває з листя рослин сірий пил, напуває їхнє коріння.
Як же гарно стає після такого цілющого дощу! На листях ще тремтять краплинки води, а пахне так, що голова кругом іде. Причепурилися дерева та кущі, піднялася напоєна живою водою трава, підняли голови квітки. А невдовзі з'являться у лісах гриби. Буде радість і людям грибникам, і тваринам, що люблять поласувати лісовими грибами.
Літній дощ, особливо після довгої спеки - це справжнє свято для природи.
<span>Настала зима. Ми вирішили піти до лісу. Ось переді мною казковий ліс. Лісова красуня стоїть посеред галявини, а на її гілочках лежить сніг. А ось молода берізка стоїть біля старого дуба з могутніми гілками. Білими шапками вкрилися яблуньки. Ось зі старого дуба на молоду берізку стрибнула маленька пухнаста білочка. Вона одягнена в сіру шубку. А ось заєць-біляк стрибнув на галявину і зник у кущах. На гілочках груші я побачила трьох червоногрудих снігурів і одну малесеньку синичку. Вони сиділи і чекали, коли прилетів горобець і приніс у дзьобі шматочок хліба. На снігу ми побачили сліди лисиці, а ось вона і сама з'явилась. Але, побачивши нас, зникла. </span>