Батьківська хата,дорога серцю земля,усе це моя Батьківщина.
Річка радості засіяла сім'ю Дубових.
Катря...Моє сонце.
Хмаринка смутку накрила Маринку.
Листя жалю спустилося додолу.
Ліс стрпждань та мук вона пережила
Змістовий – “пов’язаний з реальним змістом, суттю, характерними рисами
чогось”. Уживається зі словами: багатство, навантаження, спрямування,
точність, відмінність тощо. Змістовий зв’язок.
Змістовний – “багатий змістом, зображенням чого-небудь; розумний
метою, призначенням чогось”. Уживається зі словами: доповідь, лекція,
виступ, праця, стаття, відповідь, концерт, життя, відпочинок і под.
Змістовний урок.
Особистий. Який є власністю окремої особи, безперечно належить
їй, персональний; який безпосередньо стосується певної особи; який
здійснюється не через інших осіб: особисті речі, особиста охорона, особисте щастя, особисті уподобання, особистий характер, особистий нагляд.
Особовий. Який стосується особи; відкритий на окрему особу: особова назва, особове посвідчення, особовий склад, особова справа, особовий рахунок.
Познайомити (кого з ким). Налагодити знайомство між незнайомими,
представити когось комусь. “Оце й є мої друзі, – підвівшись, промовив
пан Юзеф і познайомив нас з офіцером”.
Ознайомити (кого з чим). Подати певні відомості, інформацію про
щось. “Ознайомити екскурсантів з виставкою картин”. “Досі я вагався, чи
ознайомити Разуваєва з листом Ларіона Гнатовича”. Ознайомити з пам’ятками архітектури і мистецтва, ознайомити з творчістю письменника. Познайомити з письменником.
Українською мовою відчиняти можна, крім дверей, ворота, вікна, кватирку,
хату, браму, тобто те, що потребує певного фізичного зусилля рук
людини. Пригадаймо прислів’я: “Хто стукає, тому й відчиняють”.
Коли ж ідеться про початок функціонування якогось закладу чи установи
або про виявлення раніше не поміченого, слід вживати дієслово відкривати. Відкривають засідання, рахунок, власний ресторан, новий закон у фізиці, змагання з фехтування тощо.
Це слово входить також до складу фразеологізмів: відкрити душу (серце); відкрити карти; відкрити Америку.
Усмішка. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене здаля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.Олесь); Хмельницький сховав у вусах усмішку (Н.Рибак); Наче подих той весняний, усмішка її (М.Терещенко); Малий усміхнувся, але то була смутна усмішка (Вал. Шевчук). 2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні.
Посмішка. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що виражає глузування, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. – Здоров, – придивляється Тимофій до жорсткої посмішки, яка нічого доброго не обіцяє людям (М.Стельмах); Хотів уколоти жартом, але стримався, зате глузливу посмішку приховати не зміг (А.Гудима); Вогонь зіниць від слова не ожив, У посмішці ховається осуда: – А що, з твоїх ліричних міражів Багато хліба в нашім домі буде? Квітує посмішка, щира посмішка.
