Осінній ліс
Спершу осінній ліс жовтогарячий та золотий. Згодом потемніле листя повільно опускається додолу в останньому кружлянні. Дерева міцно засинають в очікуванні зими. Тепер вони нагадують примарних казкових сторожів лісовика. Не заглядає у хащі яскравий сонячний промінчик. Тому в лісі часті тривожні сутінки. І стоїть тиша. Чути тільки як завиває осінній вітер. Іноді промайне пухнастий хвіст працьовитої білки. Проповзе між опалим листям їжачок. До них відізветься тиха розмова пташок.
Але в пізньому осінньому лісі є своя чарівність. Після дощу серед опалого листя раз у раз піднімають свої шапки численні гриби. Великий грибний острів – це осінній ліс.
Влiтку квiтує дуже багато рослин, але менi найбiльше подобається троянда.
Їх багато сортiв. Є i кущовi, i тi, що плетуться. Також ця квiтка рiзних кольорiв. Є й бiла, i кремова, i темно-червона, i рожева, i навiть рiзноколiрнi.
Але треба бути дуже обережним з цiєю квiткою, бо у неї є шипи.
Правила літературної вимови вивчає орфоепія.
[г] -пригл., дзвін., тв.
[р]- пригл., дзвін., тв.
[ц' ]- пригл., глух, м'як.
[к] - пригл., глух., тв.
[й'] - пригл., дзвін., м'як.
Сьогодні на уроці української мови до класу зайшов невідомий хлопчик. Це був новий учень 3-А класу, якого звали Юрко. Ніхто не хтів з ним дружити. Нові однокласники ображали його, адже він був не такий як всі. У Юрка був дуже поганий зір. І ось одного разу у нього забрали його окуляри без яких він нічого не бачив. Оксанка була обурена таким ставленням однокласників до Юрка. Оксанка побачила Юрка і допомогла йому. Тепер вони дружать по-справжньому і ніколи не дають образити одни одного