<span><span>Зачарований красою цариці, зодчий вирішив побудувати палац незвичайної архітектури.
Монастир скидався на грізного лицаря, вбраного в казковий панцир.
Вулицею проїжджав віз, запряжений парою добрих коней.
На возі, накритому брезентом, сиділи в плащах двоє дядьків.
Неширокою стежкою, обсадженою смородиною і квасолею, йшли вони вниз.
Натомлена, важкою працею Катря вже нічого не розуміла.</span></span>
Де верба- там і вода
Ліс і вода - брат і сестра
Вода пливе - час минає
Який поріг, така і господиня
Хліб батько, вода мати
Криниця з водою, що людина з розумом
Яка криниця, такий і господар
Вода віддячить за доброту
У глибокій воді - велика риба
Я живу у затишному місті ... Тут дуже багато різних пам`яток. В моєму місті дуже багато різних визначних місць. Сюди часто приїджають туристи, відпочивають у різних куточках міста. Біля нього ротікає невеличка річка ... Влітку туди приходять багато сімей на відпочинок. Моє місто дуже гарне тут є багато історичних памяток, цікавих місць куди приїзджають туристи з цілого свту.Та не тільки заце я люблю своє місто також тут є місця де ми з друзями можемо відпочити.Я дуже люблю відпочивати на водоймі, ходити у кафе , і просто грати футбол на моїй вулиці.Тут теж дуже класно.Я тут виріс і знаю кожен куточок, кожне дерево.Кожен камінчик на моїй вулиці повязаний з якимось спогадом: там я біг і перечепився , а тут ми з друзями завжди зустрічались. Наш край є дуже мальовничим тому ніколи не хочеться сидіти вдома.За все це я обожнюю своє місто, вулицю і не хочу покидати її: свою малу Батьківщину.
На сохранившемся полированном основании, на гранитном пьедестале установлена бронзовая скульптура адмирала. Памятник сооружён в полный рост, гордо поднятая голова немного повёрнута влево, взгляд устремлён в сторону города. Одет в адмиральский мундир с эполетами, на голове — фуражка, на боку — палаш на перевязи. Левая рука заложена за спину, в правой — зрительная труба.На лицевой стороне памятника — бронзовое знамя, ниже — текст приказа об атаке противника. На тыльной стороне — бронзовый картуш с текстом: «Слава русскому флоту» — в обрамлении воинских атрибутов. А выше в лавровом венке — надпись о смертельном ранении адмирала 28 июня 1855 года на Малаховом кургане (Корниловском бастионе).В нижней части постамента расположены многофигурные рельефы, сюжеты которых воспроизводят эпизоды боевой жизни Павла Сергеевича Нахимова: «Синопское сражение», «На 4-м бастионе» и «Беседа Нахимова с матросами». Лица передают силу духа русских воинов и решимость драться до последнего, выражают искреннюю любовь к начальнику и флотоводцу.<span>Общая высота памятника — 12,5 метра, фигуры — 5,33 метра.</span>