Найгрізніше мовчить гроза (Симоненко).
<span>Щирі нотки невдоволення власним характером проривалися у Марка тільки в розмовах </span><span>віч-на-віч з Аркадієм</span><span> (О. Копиленко).</span>
<span><span>Здалеку повіяло вогкістю, недалеко була мета (Ю. Яновський). </span></span>
<span><span>Усі вулиці Вербівки ніби навмисне обсаджені вербами (І. Нечуй-Левицький). </span></span>
<span><span>Повстанці просувалися дуже обережно (С. Скляренко)</span></span>
<span><span>Тихо пливе блакитними річками льон. (М.Коцюбинський)</span></span>
<span><span><span>Сріблясто мерехтить угорі Чумацький Шлях (І. Коваленко). </span></span></span>
<span><span><span>На мілині не тягне вглиб (Г. Чубач).</span></span></span>
<span><span><span><span>Я тобі навдивовижу жовту квітку покажу! (Д. Павличко). </span></span></span></span>
<span><span><span><span>Там павук снував туди й сюди своє мудре мереживо (Б. Грінченко). </span></span></span></span>
<span><span><span><span> Сніг січе безперестанку, січень трудиться ізранку (М. Познанська).</span></span></span></span>
<span><span><span><span><span>Вони знову жили в Дрездені (О. Іваненко);</span></span></span></span></span>
На узбіччях шляху по-дитячи зворушливо засиналакульбаба (М. Стельмах);
<span>Холодно було (А. Головко);</span>
<span>Їхали деякий час мовчки (О. Гончар);</span>
<span>Ми посівали щедро і старанно (Б. Харчук).</span>