Ми з тобою друзі.
Вони не полюбляють ходити до школи .
Він вивчив вірш.
Вона допомогла бабусі перейти дорогу.
Я приготувала сніданок.
Її не було в школі.
Мої життєві орієнтири
Кожна людина має свої життєві орієнтири, тобто до чогось прагне і чимось при цьому керується. Я вважаю, що найважливішим життєвим орієнтиром для людини є дотримання правил моралі. Дуже важливо мати цілі і йти до них, але не "по трупах", не "по головах" інших людей. Як на мене, бути цивілізованою людиною дуже важливо.
Бо тільки цивілізована і моральна людина може вдало спілкуватися з іншими людьми, налагоджувати міцні стосунки. Коли людина тримає обіцянки та поважає інших, має добру репутацію, то їй і живеться краще. А черстві егоїсти рано чи пізно залишаться на самоті. Наше сучасне суспільство таке, що людині потрібно співпрацювати та співіснувати з багатьма людьми, і тільки таким чином можна досягти життєвих цілей. Вчитися, працювати, створити сім'ю, ростити дітей - все це людина може тільки постійно спілкуючись з людьми. Таким чином, я вважаю, що найголовніше - це дотримуватися моралі, тобто правил цивілізованонго співіснування людей у групах та суспільстві в цілому.
Пам'ятаю я як віддала останні зошити своїй подрузі. А сама залишилась без нічого. Звісно вчителька мне похвалила, але сказала, що не завжди можна ділитися. Через декілька днів ситуація повторилась. За це я отримала "кол". Мама мене насварила, але як я їй розказала, що я поділилась, вибачилась, і похвалила. Ситуація повторилась, тільки на цей раз в мне не залишилось зошитів. А моя подруга ( имя ) віддала мені свої зошити. Мені стало та не комфортно. Але подруга наполягала.
- Бери, ти мені 2 рази віддала зошити, я тобі "віддзеркалю"
Недаремно говорять, що люди як дзеркало.
не з диэприкметником пишеться окремо
<span>Тополя в небо руки підійма
Край села стоїть одинока тополя. Товстий стовбур, вкритий порепаною корою, нагадує про її поважний вік. Довге гілля тягнеться вгору, немов тополя підіймає руки до неба. Зелене листя шумить, шелестить на вітрі, наче про щось розповідаючи. В густих гілках поселилася зграя ворон. Щодня величезною хмарою здіймаються вони в небо, застилаючи його чорним мороком. А з настанням сутінок повертаються до тополі, як до рідної домівки.
Стоїть тополя, наче одинокий вартовий на краю всесвіту. Як пам*ятка історії, як нагадування про старі славні часи гетьманів та козаків.
</span>