Зима:
<span>Срібний ліс потонув у сніжному океані, що так і нагортає на нього кожного дня сиві хвилі метелиці. А коли ще й вітер почне сердитися, то крижані, свинцеві гребні ніби ланцюги сковують кожний порух гілочок. Так і стоїть ліс понурий і холодний. Майже всі пташки покинили його у самоті. Але щоранку він має розраду - малі снігурі немов маленькі сонечка, пробуджують сонні дерева. Вони безустанно ллють свій радісний дзвенькіт і струшують з дерев перлові прекраси, що ніби маленькі намистинки сіються на сріблясий килим.</span>
<span>Зимовий ранок</span>
<span>Морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. І тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках. Незважаючи на ранню годину, люди кудись поспішають, залишаючи на снігу ланцюжки своїх слідів, які переплелися між собою. </span>
<span>Я люблю такі зимові ранки, вони дарують мені натхнення.</span>
<span>Осінь:</span>
Прийшла чарівна осінь, завзята й працьовита. Розфарбувала вона чарівним пензликом вбрання дерев. Вкрила барвистим, самотканим килимом всі ліси і сади. Закружляла вона - царівна над усіма пора роками - у танці з пташками, а потім ще довго проводжала їх у вирій сумними дощами.
Осінній дощ:
Осінній дощик завжди мінливий. Іноді холодний, а на початку осені ще тепленький. Він дзвінко грає журні мелодії своїми крапельками і вітерець підсвистує йому в такт. Барвисте листячко з зачарованим поглядом слухає концерт і майже безшумно оплодує цим талановитим майстрам. Сонечко ж в цей час ховається на відпочинок за хмарки, а після дощику разом з веселкою вони дарують людям гарний настрій.
