На картинке : барабан , пианино ,арфа,колокол, гитара и балалайка.
В e-moll при ключе фа#
нат.вверх: ми-фа#-соль-ля-си-до-ре-ми
В E-dur при ключе фа#до#соль#ре#. В гармонич. мажоре понижается VI ступень, в ми мажоре это до♮
гарм.вниз: ми-ре#-до♮-си-ля-соль#-фа#-ми
Одеты в солнечном Тироле
Зимой с иголочки леса.
Здесь жили сказочные тролли,
здесь мы творили чудеса.
Здесь горы в белых облаках.
Пора больших тревог...
Горит в заснеженных сердцах
Альпийский огонёк.
Огонь-счастливая примета
В победе столько красоты!
Во все века тянулись к свету
Сердца людские и цветы.
Вдали от Родины своей
Ты сам его зажёг
Для всех товарищей-друзей
Альпийский огонёк.
Не тают горные снежинки...
Мы будем в памяти хранить
Любви Альпийский тропинки
И дружбу огненные нить
А тот, кто все забыть посмел
И дружбой пренебрёг,
Пусть только вспомнит,как горел
Альпийский огонёк.
Здесь горы в белых облаках.
Горит в заснеженных сердцах
Альпийский огонёк.
У 6 — 9 століттях молода японська держава вступила у активні відносини із державами Корейського півострову і Китаю. На цей час припадають запозичення остров’янами культурних надбань цих країн, і музики зокрема. В Японії континентальне музичне-танцювальне мистецтво іменувалося за назвами заморських держав: «музика Сілла», «музика Когурьо», «музика Пекче», «музика Тан»і «музика Бохай» [2]. У 7 столітті, за правілння імператриці Суйко, пекчеський монах Мі Ма Чі запровадив у Японії театральне мистецтво ґіґаку (伎楽), а у середині 8 століття індійські брахмани завезли до Японських островів музичне мистецтво рін'юґаку (林邑楽) і буддистскі гімни-літанії сьомьо (声明). Відголосом стародавнього рін'юґаку є традиційна музика сучасного В'єтнаму.
Гитара, фортепиано, скрипка, виолончель, контрабас, барабаны, трещотки, арган, балалайка, ложки
Композиторов я не знаю
