Комп'ютер, інтерв'ю, кар'єра, к'янті, прем'єр.
А дощ все йшов і йшов. Це вже був не просто дощик,це вже була злива. Посередині дороги лежала чорна парасолька. На мить здалося ,що там щось ворушится. Ай справді,під нею сиділо маленьке кошеня,яке тихо пищало,а поряд з ним лежало цуценя і дивилося з-під парасольки на вулиці сумними очима. Що кошеня,що цуценя були брудно-білого кольору. Вони були повністю мокрі,очевидно,вже давно чекають закінченню дощу. Ця картина сповнена смутком й печаллю та вселяє співчуття в людських серцях.
Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
Риторичні оклики:
«Напнемо вітрила наших мрій!»
«Кораблі! Шикуйтесь до походу!»
«Мрійництво! Жаго моя! Живи!»
«Відкривай духовні острови!»
«Нидіє на якорі душа!»
«Півень землю всю не розгребе!»
«Шкварити байдужість на вогні!»
Риторичні запитання:
«Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?»
«Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?»
Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».
Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».
Тавтологія: «відкрито вже відкрите».
Моя подруга добра, ніколи не робить зла
<span>Щодня людина перебуває у оточенні інших людей!У кожної людини
свій характер і підстроюватися один під одного досить не легко!Якщо
людина хоче робити себе кращею,то спершу вона працює над своїм
характером!Я ходня бачу це на своєму прикладі!!У школі однолітки
конфліктують один з одним і в мене таке теж буває,але коли я помічаю це
за собою я намагаюсь виховати себе і сказати або зробити щось інакше.Що
взагалі значить виховувати свій характер? Це не ставати для когось
кращим,а для того щоб подобатися собі самому!Я маю сказати що це не
легко,але треба бути у себе в кулаці,або просити когось взяти тебе у
кулак!Я сам продовжую собі шлях у краще життя,тому я буду виховувати
свій характер!
</span>