Перед нами репродукція картини Антона Монастирського "Запорожець".
На картині зображений немолодий козак. Обличчя смаглява, вкрите зморшками, його очі сумні, загубленого погляду, ніс орлиний, брови густі, навислів вуса довгі, чорні. Міцні руки стискають шаблю. Одягнутий в білу сорочку, поверху червоний жупан, а зверху накинута темно-коричнева кирея.
На мою думку, авторові картини вдалося зобразити портрет козака.
Що б я зробила, якби стала головою нашого міста? О, повірте, ідей та планів є багато. Насамперед, на мій погляд, у Чернігова є перспектива стати одним із найприбутковіших туристичних міст України. Це дуже легко обгрунтувати.
Чернігів - це старовинне місто, сповнене пам'ятками архітектури та визначними місцями, місто із славетним минулим та відомими всьому світові діячами, місто, яке було, є і буде існувати завжди.
Дехто дивується: на що в нас можна подивидитися? Ми так звикли до краси, яка нас оточує, що просто перестали її помічати і цінувати. Але одного разу на Валу я зустріла групу туристів. Вони “озброєні" відеокамерами та фотоапаратами, фіксували на плівку все, про що розповідав екскурсовод. І я побачила: їм справді цікаво! Вони фотографувалися біля гармат ( до речі, це пам'ятки XVII -XVIII ст.), розпитували про Катерининську церкву, навіть дещо занотовували.
А чи знаєте ви, яким безцінним скарбом є наша П'ятницька церква? В Європі існує лише дві подібні до неї споруди. Церква насправді є витвором архітектурного мистецтва. От вам і нічого подивитися!
Звичайно, зараз наш Чернігів не готовий до прийому поважних гостей та туристів. Чому?
По-перше, у нас немає пристойних готелів. А співвідношення "ціна-якість" не найкраще. За словами подорожуючих, ціни у вітчизняних готелях значно вищі від європейських, при набагато нижчій якості обслуговування. Таке відбувається через відсутність постійного потоку клієнтів.
По-друге, нашему місту необхідна негайна реконструкція. Багато будинків знаходиться зараз в аварійному стані. Наші дороги...що тут казати? Та ви й самі прекрасно знаєте! До того ж у великих містах уже давно почали викладати тротуари фігурною цеглою: так красивіше і корисніше для здоров'я ( тому що розжарений спекою асфальт виділяє в повітря шкідливі речовини, які важко виводяться з організма).
Наше місто. Скільки йому потрібно уваги! Скільки зусиль треба докласти, щоб поставити Чернігів в один ряд з провідними європейскими містами! Це цілком реально, тільки потрібен розумний план перетворення міста і відновлення його популярності.
Починати треба з найменшого, з дрібниць, які й утворюють ціле місто. Наприклад, відремонтувати всі ліхтарі на вулицях міста. Для чого? А для того, щоб віддалені від центру мікрорайони не здавалися непролазними нетрями, а хоч трохи нагадували місто.
Потім взятися за проблему сміття. Якщо прибрати всі папірці, пакети, недопалки, то очам відразу стане приємніше дивитися на наш Чернігів. Невже це так складно?
Трохи далі треба буде взятися за реставрацію будинків у центрі міста. На головному поштампі ще й досі написано "УРСР" . Вже минуло цілих 10 років ! Скільки ще треба часу?
Звичайно, всі роботи треба проводити з урахуванням наявних коштів. Невже у нас мало заможних людей? Можна спробувати залучити спонсорів. Всі великі справи починаються з найменшого! І так, крихта до крихти, ми зможемо зробити щось реальне.
В літній час для отримання прибутків можна було б використовувати нашу красуню Десну. На жаль, міський річковий порт зараз має жалюгідний вигляд - він теж потребує уваги. Думати про все це треба сьогодні, не відкладаючи на потім, бо те, що є можливим сьогодні, може стати недоступним завтра.
Але піклуватися треба не тільки про зовнішній вигляд міста, а і про його економічний розвиток, про умови життя населення. Треба сприяти утворенню нових дрібних підприємств, заохочувати іноземних інвесторів. Саме це дозволить створити нові робочі місця, зробити крок в економічному розвитку, від рівня якого залежить добробут населення.
Думати треба й про освіту. Наприклад, однією з сучасних проблем є комп'ютеризація шкіл. Не кожен міський школяр вміє користуватись комп'ютером, а ми живемо в XXI комп'ютерному віці! Хто має про це думати? Хто має це виправляти?
Але все це справи омріяні, а є ще й буденні проблеми, які треба вирішувати в першу чергу. Хіба буде людині ліпше від того, що в місті йде реконструкція, якщо взимку температура в квартирі не піднімається вище 10° , а гаряча вода з'являється тільки у вихідний? А за ці послуги ще й треба віддати 90\% або ж і усі 100\% своєї платні.
Великої уваги потребують і місця відпочинку. Наприклад, наш міський парк атракціонів має вигляд, м'яко кажучи, смішний. Невже наші діти не заслуговують на американські гірки, машинки та інші нові атракціони? Хто , як не міська влада, повинен дбати про найменших мешканців Чернігова.
Це далеко не повний перелік існуючих в нашому місті проблем. Я назвала лише ті, що вже довгий час чекають на вирішення. Не знаю, про що саме має турбуватися міський голова, але якби я була мером, то намагалася б подбати про все, що тільки можливо.
Всі ці проблеми не вирішити одразу, для цього знадобляться роки, але не треба втрачати дорогоцінний час. Почати варто зараз. Може, колись я все-таки стану мером і візьмуся за здійснення своїх мрій та планів. Та я дуже сподіваюся, що до того часу більшість названих мною проблем буде вирішена, і мені залишиться лише продовжити чиюсь добру справу.
Ти - еміграт,але не зрадник. <span>Якщо ти патріот своєї держави, ти її любиш,але певні умови тебе виганяют зі своєї держави,то це аж ніяк не значить,що ти зрадник. Невже людина буде жити в болоті,якщо вона може жити трохи краще? Кожна людина шукає місце де краще. Кожна людина піде туди,де на її думку,буде краще для неї і її сім"ї. Тому,що кожна людина прагне щастя і дороги в вищі заклади своїй дитині. І та людина,яка емігрує, емігрує тільки за те,щоб добитися кращого життя для себе і своєї дитини. Людям доводиться залишати країну тому,що ці умови вони вже не в змозі змінити самі. Хіба міг рядовий українець протистояти, наприклад, політиці Сталіна? Кожен має право на гідне життя, до того ж люди відповідають за добробут родини, дітей. Звичайно, ми маємо прагнути до того, аби зробити свою країну безпечною та комфортною для життя, проте інколи ми просто безсилі. </span>
1. Велика чотирикутна сумка із застібкою, в якій носять ділові папери, книжки, зошити і т. ін. Студент.. не сказав ні слова, взяв у Насті з рук тяжкого портфеля з нотами і разом з Настею пішов до кімнати (Леся Українка, III, 1952, 582); Годієра.. видобував якісь папери із свойого бездонного шкіряного портфеля (Іван Франко, VIII, 1952, 93); Він.. дістав з портфеля оперативні зведення з фронту і заглибився в читання матеріалів (Натан Рибак, На світанку, 1940, 193).2. Посада міністра або взагалі висока, керівна посада. — Влади між собою ніяк поділити не можуть. Це страшно, коли б'ються за портфелі нікчеми (Микола Зарудний, На.. світі, 1967, 133). Міністерський портфель; Портфель міністра — посада міністра. Прийдіть до нас, пане Бальзак, зголосіться прихильником Республіки, портфель міністра в Тимчасовому уряді чекає на вас (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 217); Міністр без портфеля див. міністр.3. перен. Сукупність рукописів, прийнятих видавництвом, редакцією і т. ін. для видання. Згодом я зробив «Сумку дипкур'єра» (середній фільм). Потім я сам взявся писати сценарій, за браком їх у портфелі дирекції (Олександр Довженко, III, 1960, 239). <span> Редакційний портфель — сукупність рукописів, що їх має редакція для видання.</span>
