Що б я зробила, якби стала головою нашого міста? О, повірте, ідей та планів є багато. Насамперед, на мій погляд, у Чернігова є перспектива стати одним із найприбутковіших туристичних міст України. Це дуже легко обгрунтувати.
Чернігів - це старовинне місто, сповнене пам'ятками архітектури та визначними місцями, місто із славетним минулим та відомими всьому світові діячами, місто, яке було, є і буде існувати завжди.
Дехто дивується: на що в нас можна подивидитися? Ми так звикли до краси, яка нас оточує, що просто перестали її помічати і цінувати. Але одного разу на Валу я зустріла групу туристів. Вони “озброєні" відеокамерами та фотоапаратами, фіксували на плівку все, про що розповідав екскурсовод. І я побачила: їм справді цікаво! Вони фотографувалися біля гармат ( до речі, це пам'ятки XVII -XVIII ст.), розпитували про Катерининську церкву, навіть дещо занотовували.
А чи знаєте ви, яким безцінним скарбом є наша П'ятницька церква? В Європі існує лише дві подібні до неї споруди. Церква насправді є витвором архітектурного мистецтва. От вам і нічого подивитися!
Звичайно, зараз наш Чернігів не готовий до прийому поважних гостей та туристів. Чому?
По-перше, у нас немає пристойних готелів. А співвідношення "ціна-якість" не найкраще. За словами подорожуючих, ціни у вітчизняних готелях значно вищі від європейських, при набагато нижчій якості обслуговування. Таке відбувається через відсутність постійного потоку клієнтів.
По-друге, нашему місту необхідна негайна реконструкція. Багато будинків знаходиться зараз в аварійному стані. Наші дороги...що тут казати? Та ви й самі прекрасно знаєте! До того ж у великих містах уже давно почали викладати тротуари фігурною цеглою: так красивіше і корисніше для здоров'я ( тому що розжарений спекою асфальт виділяє в повітря шкідливі речовини, які важко виводяться з організма).
Наше місто. Скільки йому потрібно уваги! Скільки зусиль треба докласти, щоб поставити Чернігів в один ряд з провідними європейскими містами! Це цілком реально, тільки потрібен розумний план перетворення міста і відновлення його популярності.
Починати треба з найменшого, з дрібниць, які й утворюють ціле місто. Наприклад, відремонтувати всі ліхтарі на вулицях міста. Для чого? А для того, щоб віддалені від центру мікрорайони не здавалися непролазними нетрями, а хоч трохи нагадували місто.
Потім взятися за проблему сміття. Якщо прибрати всі папірці, пакети, недопалки, то очам відразу стане приємніше дивитися на наш Чернігів. Невже це так складно?
Трохи далі треба буде взятися за реставрацію будинків у центрі міста. На головному поштампі ще й досі написано "УРСР" . Вже минуло цілих 10 років ! Скільки ще треба часу?
Звичайно, всі роботи треба проводити з урахуванням наявних коштів. Невже у нас мало заможних людей? Можна спробувати залучити спонсорів. Всі великі справи починаються з найменшого! І так, крихта до крихти, ми зможемо зробити щось реальне.
В літній час для отримання прибутків можна було б використовувати нашу красуню Десну. На жаль, міський річковий порт зараз має жалюгідний вигляд - він теж потребує уваги. Думати про все це треба сьогодні, не відкладаючи на потім, бо те, що є можливим сьогодні, може стати недоступним завтра.
Але піклуватися треба не тільки про зовнішній вигляд міста, а і про його економічний розвиток, про умови життя населення. Треба сприяти утворенню нових дрібних підприємств, заохочувати іноземних інвесторів. Саме це дозволить створити нові робочі місця, зробити крок в економічному розвитку, від рівня якого залежить добробут населення.
Думати треба й про освіту. Наприклад, однією з сучасних проблем є комп'ютеризація шкіл. Не кожен міський школяр вміє користуватись комп'ютером, а ми живемо в XXI комп'ютерному віці! Хто має про це думати? Хто має це виправляти?
Але все це справи омріяні, а є ще й буденні проблеми, які треба вирішувати в першу чергу. Хіба буде людині ліпше від того, що в місті йде реконструкція, якщо взимку температура в квартирі не піднімається вище 10° , а гаряча вода з'являється тільки у вихідний? А за ці послуги ще й треба віддати 90\% або ж і усі 100\% своєї платні.
Великої уваги потребують і місця відпочинку. Наприклад, наш міський парк атракціонів має вигляд, м'яко кажучи, смішний. Невже наші діти не заслуговують на американські гірки, машинки та інші нові атракціони? Хто , як не міська влада, повинен дбати про найменших мешканців Чернігова.
Це далеко не повний перелік існуючих в нашому місті проблем. Я назвала лише ті, що вже довгий час чекають на вирішення. Не знаю, про що саме має турбуватися міський голова, але якби я була мером, то намагалася б подбати про все, що тільки можливо.
Всі ці проблеми не вирішити одразу, для цього знадобляться роки, але не треба втрачати дорогоцінний час. Почати варто зараз. Може, колись я все-таки стану мером і візьмуся за здійснення своїх мрій та планів. Та я дуже сподіваюся, що до того часу більшість названих мною проблем буде вирішена, і мені залишиться лише продовжити чиюсь добру справу.
Здоров"я - це найдорожче з усього, що ми маємо. Було б логічно стверджувати, що ми всіляко прагнемо його зберегти та поліпшити. Але чи це так насправді? Що ми вкладаємо у слова "земле барвінкова, дай мені здоров"я"? Чи усвідомлюємо ми взагалі всю глибину і значущість цих слів? Ми просимо здоров"я у землі, тобто у природи. Але я не впевнений, що ми маємо на це право, що ми любимо і цінуємо її достатньо для того, щоб вона відповідала нам любов"ю та турботою. Ми спустошуємо, виснажуємо, забруднюємо землю замість того, щоб прикрашати її. Замість посадити нові ліси, плодові сади, влаштувати затишні парки люди вважають за краще збудувати на місці вирублених дерев нові житлові райони. Колись, не так вже й давно навколо нашої столиці буяли зеленню сади та ліси, річки та озера вабили до себе кришталево чистою водою. Натомість зараз ми маємо забруднені водойми, вода яких отруєна хімікатами, захаращені пластиком залишки лісу... Про здоров"я за таких умов можна тільки мріяти. Отже, перш ніж просити його у землі, слід добре подумати: а що саме ти зробив для своєї матінки-природи? Ти свідомо не користуєшся пластиковим посудом та пакетами, не викидаєш будь-де використані батарейки, ти вирощуєш дерева, прибираєш залишки чужих "пікніків" у найближчому лісі... Тоді ти маєш моральне право просити здоров"я у землі, і вона тобі його обов"язково дасть.
Чернівці – одне з небагатьох міст України, яке по праву вважається перлиною архітектури. На державному обліку в історичній частині столиці Буковини знаходиться 706 пам’яток архітектури, 20 з яких загальнонаціонального значення. Історична забудова старого міста – це цілісний, майже недоторканий ансамбль XIX – початку XX століть, відомий своїми стильними сецесійними будовами, створеними представниками віденської школи модерну Отто Ваґнера. Архітектурною перлиною Чернівців по праву вважається ансамбль колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, включений до всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.У розвитку архітектури Чернівців XIX століття чітко виділяються два періоди, межею яких є 1840-і роки. Перший період характеризується, як і в усій європейській архітектурі, стійким пануванням класицизму. Починаючи з 1840-х років, в образі деяких споруд міста простежуються риси, пов'язані з відходом від принципів класицизму і зверненням до архітектурних прийомів італійського Ренесансу. На зламі ХІХ-ХХ ст. у європейській архітектурі запанував стиль модерн, який в Австро-Угорщині, до складу якої входила й Буковина, був відомий під назвою віденська сецесія. Історичне середмістя Чернівців просто неможливо уявити без стильних сецесійних будівель, створених за проектами учнів і послідовників видатного австрійського зодчого Отто Ваґнера. Серед них: дирекція ощадних кас, залізничний вокзал, готелі «Брістоль» і «Золотий лев» та багато інших споруд. Починаючи з 20-тих років ХХ ст. Чернівці забудовуються архітектурою в стилі ар-деко і конструктивізм. Існують 7 чудес Чернівців: 1) Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації<span>– всесвітня культурна спадщина </span>ЮНЕСКО. Була збудована на місці старого єпископського будинку в 1864-1882 рр. Нині тут розмістилися центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Цей унікальний архітектурний ансамбль з’явився на світ завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. 2) Музично-драматичний театр<span> є однією з найвідоміших пам’яток архітектури міста, яка прикрашає </span>Театральну площу уже понад сто років. Чернівецький театр – творіння знаменитої віденської фірми Фельнера і Гельмера, відомої в Європі спорудженням 43 театрів, серед яких Одеська опера. Він постав за якихось два роки та у своїй красі не поступався перед кращими театрами Європи. Перший камінь у його фундамент був закладений 1 серпня 1904 р., а вже 3 жовтня 1905 р. відбулося урочисте відкриття. 3) Вірменська церква. У середині XIX ст. у чернівецьких вірмен-католиків визріла потреба мати свій храм. Для його проектування був запрошений чеський архітектор Йосеф Главка, який тоді працював над Резиденцією Буковинських митрополитів. Будівництво церкви розпочалось у 1869 р. в історичному вірменському кварталі, а 9 жовтня 1875 р. творіння геніального Главки було урочисто освячене на честь Святих Апостолів Петра і Павла. 4) Міська ратуша<span> височіє на </span>Центральній площі Чернівців з середини XIX ст. Розмови про її будівництво велися з 1825 року і лише 19 квітня 1843 р. в присутності поважних гостей зі столиці було закладено перший камінь у фундамент майбутнього магістрату. Будівельні роботи велися під керівництвом окружного інженера Адольфа Маріна й наглядом камерального архітектора Андреаса Микулича. За 4 роки в центрі Чернівців постала ошатна споруда в стилі пізнього класицизму з високою баштою та внутрішнім двориком. 5) Художній музей. Впродовж 1900-1901 рр. поруч з ратушею наЦентральній площі<span> Чернівців постала імпозантна триповерхова споруда тодішньої дирекції Буковинської ощадної каси. Вона була зведена за проектом талановитого учня Отто Вагнера – віденського архітектора Губерта Гесснера. Будівля художнього музею по праву вважається класичним зразком віденської сецесії, однією з найбільш вишуканих пам'яток модерну у Центрально-Східній Європі.</span> 6) Кафедральний собор Святого Духа – головний православний храм Чернівців. Перший камінь у його фундамент був закладений у липні 1844 року. Будівництво велося під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля, а у 1860 році за проектом Йосефа Главки було перебудовано фасад храму. Через 20 років після початку робіт у липні 1864 р. владика Євген Гакман освятив Кафедральний собор. Проте внутрішні оздоблювальні роботи тривали аж до кінця століття. Так, ще у 1892-1896 рр. група художників із Відня розписувала стіни. 7) Миколаївська церква. З усіх старовинних храмів Чернівців молдавсько-турецької доби на своєму первісному місці залишилася лише дерев'яна церква Святого Миколая, яка постала у 1607 р. на міській околиці при «дорозі на Горечу». Стиль Миколаївської церкви характеризується як «хатній» тип, притаманний Буковині тих часів.
