Основоположники марксизма, Карл Маркс и Фридрих Энгельс, выделяли в буржуазной революции три этапа. Они отмечали, что эпоха буржуазной революции открывается не одним, а двумя, следующими друг за другом государственными переворотами. Вслед за первым победоносным восстанием против прежнего феодального режима неотвратимо следует второе.
Затем «умеренные» снова одерживают верх, сводя на нет завоевания радикалов.
При этом Маркс указывал на немаловажное обстоятельство. Если материальные условия для замены капиталистического способа производства еще не созрели, то участие пролетариата в революции и даже свержение им буржуазии будет лишь кратковременным и только вспомогательным моментом самой буржуазной революции.
<span>Усиление позиции дворянства при Анне Иоанновне проявилось в отмене
Указа Петра Первого о престолонаследии, в рамках которого действующий правитель
должен был оставить преемника. Кроме того, Анна Иоанновна установила конкретный
срок службы дворян, который равнялся 25 годам. Она разрешила предписывать к гвардии
детей дворян, а также учредила дворянскую монополию на землю и крестьян.</span>
<span>Что
касается Елизаветы Петровны, то она лишь ухудшила положение крестьян, расширив
дворянские привилегии, тем, что дворяне могли владеть крестьянами и даже
отправлять их в ссылку в Сибирь. Крестьяне больше не могли заключать денежные
деньги и вообще хоть каким-то образом оперировать деньгами без разрешения на то
помещика. А заводские крестьяне стали постоянными заводскими работниками.
Елизавета Петровна, само того не осознавая в угоду скудного образования, но хорошего
французского, посеяла зерно пролетариата.
</span>
Мандрівка в минуле<span>Відійшли в минуле ті часи, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно жилося українським людям у неволі. І почали вони втікати в пониззя Дніпра, за так звані пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ. Укріплення було грізним і навіювало страх непрошеним гостям. Його оперізували високі земляні вали, глибоченний рів та сторожові башти. З бійниць націлювалися жерла гармат і самопалів. Підступи до Січі пильно охороняли дозорці. Хто виявляв вороже військо, зараз запалював бочку із смолою — і стовп чорного диму сповіщав далеко навкруги про небезпеку.Козаки обирали з-поміж себе кошового отамана. Очолюване ним військо було як одна сім’я. Витривалі й дужі, кмітливі й надзвичайно хоробрі, козаки чинили опір найзапеклішому ворогові. Захоплені зненацька в поході, вони негайно могли побудувати з возів неприступну фортецю й мужньо боронилися проти війська, набагато дужчого за себе.Коли ж треба було перечекати неминучу загрозу де-небудь при березі чи в плавнях, запорожець брав у рот звичайнісіньку очеретину і тривалий час міг просидіти під водою, дихаючи через трубочку.За звичаєм, запорожці голили собі бороди й голови, лишаючи тільки довгі вуса й оселедець. Оселедець звисав з маківки, й часто його намотували на вухо. Одяг теж був незвичайний: червоні, як жар, і широченні шаровари, жупан, барвистий пояс, із-за якого стирчало кілька пістолів, шапка з китицею, при боці шабля та ще люлька з мідним ланцюжком мало не до п’ят. Слава про волелюбних козаків-запорожців линула широким світом. Про них знала вся Європа і Схід, вони залишили славну сторінку як лицарі честі й захисники рідної землі.Ця культурна спадщина нашого народу сьогодні мало досліджена. А це ж було для наших пращурів віруванням, так само, як ми віримо в Ісуса Христа. Тільки з чиєїсь легкої руки це нині назвали міфологією. Це був спосіб життя наших предків, спосіб гармонійного поєднання й ототожнення себе з природою. Давні українці мали свій Олімп, природа для них була живою, вони вірили в її чарівну силу. Крім головних божеств: Сварога, Дажбога, Перуна, Велеса, Ярила, Купала, вони поклонялися Сонцю, Місяцеві, зіркам, а також усім явищам природи: блискавці, морозу, вітру, вогню, воді тощо.У родинному колі особливими почестями була наділена Берегиня — найдавніша богиня добра й захисту людини від усякого зла. З часом Берегиня стає «хатньою» богинею. Вона захищає оселю, усю родину, малих дітей від хвороб, лиха, лютого звіра, смерті тощо. Зображалась або вишивалась Берегиня на білих рушниках, що вивішу-чалися над вікнами й дверима, і мала захищати домівку від чорних сил. Образ Берегині вишивався на одязі, вирізьблювався на віконницях, ґанку. Невеликі зображення Берегині з глини або міді носили на грудях. Традиційне зображення Берегині — символічна постать жінки із застережливо піднятими руками. її образ з 14 століття входить до українського народно-прикладного мистецтва й дійшов до наших днів. Про це нагадує, зокрема, Київська Оранта із піднятими руками, ніби стоїть на захисті всієї землі української.</span>
Ох, это эпоха дворцовых переворотов) на царствование за это время побывало 7 человек) В данный период времени (1725-1762 гг.) к России присоединился Казахстан, огромных потерь в это время (территориальных) не было. Больше всего развивалась внутренняя политика империи. В этот период было несколько войн)