Жили собі в країні знань дві частини мови Іменник та Прикметник. І
були вони добрими друзями. В кожного була своя роль, своє значення в
українській мові.
Та якось, одного разу вирішив Прикметник, що він головніше від Іменника. Образився Іменник і вони посварилися.
Зовсім погано стало Прикметнику без Іменника, зрозумів він свою помилку.
І пішов до Іменника просити пробачення.
Прийшов
і говорить: " Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не
можна нічого зрозуміти.Пробач мені ". І звичайно Іменник пробачив
Прикметника.
І стали вони знову друзями. Але тепер кожен з них розуміє свою роль в країні знань і поважає іншого.
Людина народжуэться для того, аби вдосконалювати себе та свИй внутрИшнИй свИт. Без постИйного поновлення свого багажу знань ми деградуэмо та втрачаэмо змогу конкурувати з Иншими, вИд цього життя перестаэ бути яскравим. Якщо збагатити свИй мозок корисним, людина буде мати змогу повноцИнно жити та насолоджуэватися цим. Тож вчИться новому, нехай життя не проходить повз вас!
Вот так нужно будет подчеркнуть слова в приложениях
Транс"європейський, Монтеск"є, ад"ютант, пів"юрти, пів"ящика, торф"яний, м"який, під"їзд.
Вишенька-виш корінь,еньк суфікс,а закінчення,вишеньк основа.
