-Привіт (хто)
-Доброго дня (хто)
-Ти теж тут !
-Так , доречі ти обрала дуже цікаву книгу.
- Дякую. Але я вже її прочитала. (хто) ти мені не посовітуєш таку ж , цікаву книгу як ця?
-Так , ось тримай , ця книга дуже захоплююча!
-Дякую .
-Ти вперше в цій бібліотеці ?
- Так, (хто) ,ось це перша книга , яку я взяла.
-Ти будеш ще сюди ходити?
-Так , я думаю, мені вистачить часу...
- Ну добре, бувай!
- Бувай , я пішла читати...
«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім — директором видавництва «Молодь».
А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла 1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.
Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.
Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота, спостерігає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.
Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить природу.
Восени-осінь, осінній
навесні-весна, весняний