У романі Толстого "Війна і мир" зображено безліч людських доль, для кожної автор намагається знайти єдині критерії оцінки характеру. Головне для письменника—це ті моральні закони, за якими живе людина. В центрі оповіді — одна з головних героїнь Наташа Ростова.
<span>Зовнішній вигляд Наташі — відображення різноманітного світу її відчуттів. Завжди в русі, змінлива, вона бурно відгукується на все, що її оточує. Зовні зовсім не красуня, дівчина зачаровує своєю щирістю та безпосередністю. </span>
<span>У п'ятнадцять років у ній було ще багато дитячого: зустрічаючи брата, Наташа "стрибає, як коза, на одній нозі". У вісімнадцять років вона вже наречена Волконського та кохана Анатолія Курагіна, який відразу оцінив "позитивні якості її рук, рамен, волосся". В ніч побачення з помираючим князем Андрієм найвиразливішим у неї були сяючі прекрасні очі. В двадцять років це вже не дівчинка, а "дама в чорній сукні", яка зберегла "уважний ласкавий погляд". Востаннє ми зустрічаємо Наташу в двадцять два роки, коли вона вже стала матір'ю і "була ще більш привабливою, ніж раніше". </span>
<span>Наташа — це втілення народності, істинного патріотизму, чутливості і безмежної любові до людей. Це розкривається на сторінках, де описано Наташин завзятий танок у дяді, коли дівчина здивувала всіх своїм відчуттям народної простоти, вмінням, винахідливістю. Це сторінки, де Наташа активно допомагає під час евакуації, перевезення поранених тощо. Під впливом Наташі князь Андрій відкриває для себе можливість радіти життю, для нього воскресає молодість, поезія, природа. Подібне відбувається з П'єром. Всі люблять Наташу за внутрішню красу, здатність відгукнутися на радість та біль інших людей. </span>
<span>Події Вітчизняної війни 1812 року стали випробуванням і для неї. Наташа віддає коней з возами для поранених, їде з тяжкопораненим князем Андрієм і доглядає його до самої смерті. </span>
<span>Не одразу виходить у Наташі жити так, як прагне її душа, щоб приносити користь людям. Та врешті-решт вона знаходить своє місце в житті. Ставши дружиною П'єра та матір'ю, вона підтримує чоловіка в його суспільній діяльності, відчуває щастя від того, що розуміє і розділяє його почуття, думки, бажання. </span>
<span>Такий бачив свій ідеал жінки Л. М. Толстой. В образі Наташі Ростової він втілив свою заповітну ідею "жити умом серця". </span>
А.Некрасов "Железная дорога"
Многие - в страшной борьбе,
К жизни воззвав эти дебри бесплодные,
Гроб обрели здесь себе.
Автор описывает нищую,голодную жизнь простого народа,который готов на любую,самую тяжёлую и убийственную работу,лишь-бы выжить,заработать на кусок хлеба.Царь-голод принуждает людей соглашаться на всё,правят в России -царь и голод,власть царя безгранична,как и власть голода.
Антитеза к жизни воззвав - гроб обрели здесь себе выражает мысль автора,что люди погибали на каторжных работах,взывая к жизни,зарабатывая на себе пропитание.Получив свободу,воззвав к жизни,люди не имели работы и шли на всё,бесплодные дебри-болота,леса,они осушали,вырубали лес и прокладывали дорогу,ценой своих жизней,в страшной борьбе за выживание.
Людмила пытается убежать от
разбойников, которые хотят её поймать и навредить. На глаза ей попадется шапка
колдуна, которую можно надеть и стать невидимкой. Она надевает ее и исчезает.
Так проходит время в ожидании Руслана. Он проходит множество сложных испытаний
на пути к спасению своей любимой. Проходит большое количество времени, Но
Людмила дожидается Руслана, он приходи к ней и спасает от злых разбойников
Киевский князь Владимир отдает свою дочь Людмила за князя Руслана. Но так получилось, что со свадьбы красавицу похищает злой волшебник Черномор. После Руслан и 3 бывших женихов отправляются на поиски Людмилы. В этом Руслану помогает добрый волшебник Финн, живая голова и собственная смелость. Но против него козни ведьмы Наины и Черномора. В то время в замке Черномора, Людмила похищает у него шапку-невидимку и скрывается от него. Руслан в схватки, битве с Черномором срезает ему бороду, где была заключена вся его сила и мощь. Людмила усыплена Черномором. Ее находит Руслан и везет обратно домой. Он побеждает все козни Наины, но вот только в Киев ее привозит другой жених Фарлаф. Руслан оживает при помощи Финна и громит всех врагов у стен Киева и в затем будет Людмилу.
Ну а дальше хороший конец))