Текст відноситься до публіцистичного стилю. Тому що це взято з якоїсь книги або журналу
ПАЛЯНИ́ЦЯ, і, ж. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Шевч., І, 1963, 318); Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (Донч., VI, 1957, 240); На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Мушк., Чорний хліб, 1960, 176); * У порівн. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (Н.-Лев., II, 1956, 335).
Паляни́ця хлі́ба — хлібина істівна. Павло з’їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Тют., Вир, 1964, 367).
-Доброго дня!-Зайшовши до класу сказала бібліотекар.
-Доброго дня!-Чемно відповіли діти.
-Сьогодні ми поговоримо про художню літературу. Хто має запитання?
Піднялася рука Оленки.
-Яке запитання?
-Чи потрібно читати мені художню літературу? Адже зараз є багато підручників та енциклопедій. І часу на книги не вистачає!
Після цього клас затих.
-Ну це питання важливе... Ти, звичайно не маєш часу на книги, але їх потрібно читати. Художньою літеретурою ти розвиваєш мовлення та дізнаєшся багато цікавого! Звичайно-це потрібно!
-Дякую!-Хором відповіли діти.
Чоловічий рід
пташина-жіночий
пташине-середній
