1. Уночі була гроза, а ранок видався ясний. 2. Хвилина, і табун мов буря понесла. 3. Билося серце, і грала кров,од передчуття чогось радісного. 4. Схилилась над колискою мати ,і перші звуки колискової пісні музика рідної мови переливаються в її кровинку. 5. Аркадій Петрович щодня дивився на квітник, але тільки сьогодні він його зацікавив. 6. Не вдержав старий запорожець непроханої сльози ,і покотилася вона на його сиву бороду. 7. Попереду героїчна праця , і славні перемоги. 8. Біля ніг її плещеться ,мре і мов питаючи в тривозі одна другу ,про щось найголовніше в світі хвиля хвилю доганяє. 9. Може квіти зійдуть, і настане ще й для мене весела весна. 10. Річка широка та глибока, а вода синя та чиста і котиться вона вдалечінь. 11. Микола направив струни повів смичком ,і жалібна пісня розляглася по хаті. 12. Після вечері Микола взяв свиту й ліг спати на соломі ,але його не брав сон. 13. По узліссі на галявині зеленіє перший ряст ,і цвітуть проліски та сон-трава. 14. Скоро уся долина і гори блищать вогнями, і разом з димом з землі здіймається вгору і пісня. 15. Дощ пройшов ,і Київ зеленіє. 16. На землі і в повітрі білів сніг, та манячили цупкі замерзлі стовбури дерев закурених снігом. 17. За вікнами глупа темінь, і мені стає так дивно на серці. 18. Важкі хмари облягали небо ,й не було майже просвітку. 19. Грався Петрик із телятками, та дуже вже йому хотілося в панському садку погуляти. 20. Потім двері грюкнули, і все стихло. 21. На ранок зірвався вітер, і небо заволокло сірими розпатланими хмарами. 22. Навколо стояла вечорова тихість, а в ній поволі відбивались зорі. 23. Тяжкий біль і ненависть одним корінням ,переплелися в душі Дмитра,проте похилене чоло було спокійне. 24. Сонце останній раз освітило землю та впало за гору. 25. Спустився вечір та одразу похолоднішало. 26. За селом починався гай, і вузенька стежка вела через нього. 27. Усе більше темніло і вітер все дужчав. 28. Пройшла гроза і ніч промчала.
Чергова ідея для бізнесу на перший погляд здавалася друзям золотим дном.
РІДНА МОВА
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
<span>Д. Павличко</span>
