1.Місяць на небі,зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.
2.Пригріло сонечко,обсохла земля,потягло орача вполе.
Майже щоліта я їжджу до бабусі в село Веселе. Там у мене є приятель
Андрій. Він мій ровесник і так само, як і я, приїжджає влітку до своєї
бабусі з міста. Андрій - веселий і добрий товариш, хоча й любить
прихвастнуть, та й боязкуватий малість: Один раз пішли ми з Андрієм і
іншими хлопцями в ліс. Довго ходили, назбирали грибів, наїлися чорниці.
День уже давно перевалив за обід, коли ми повернули додому. Ідемо, різні
цікаві випадки з життя один одному розповідаємо. А Андрюшка що не
скаже, виходить, що він самий сміливий, найшвидший, самий кмітливий. Ми
посміюємося тихенько, але не заперечуємо - нехай собі бовтає. Але отут
недалеко від краю лісу ми почули незрозумілий шум. Загрозливий тупіт
насувався прямо на нас, тріскотіли суки, і мені, якщо чесно, стало
небагато не по собі. Але. я подивився на місцевих хлопців і побачив, що
їм ничуточки не страшно.
Андрій же, не втрачаючи ні секунди, незбагненним чином забрався в
густі колючі кущі й тихо, з розширеними від страху очами, подавав нам
звідти знаки. Незабаром шум вийшов, і сільські хлопці прийнялися
реготати, витягаючи Андрюшку із чагарнику. Виявляється, за пагорбом
пролягала тропа, по якій сільська череда вертається додому. Так ми,
міські, злякалися звичайних корів, а Андрій цим летом більше не
хвастався.
2 варіант
Із приходом осіни починається грибна пора. По вихідним ми всією
родиною сідаємо на електричку і їдемо в ліс. У кожного в руках більший
кошик, а за спиною - рюкзак з їжею й теплими речами.
У цю неділю асі було як звичайно. паровоз, Що Пихкає, привіз нас на
станцію о шостій годині ранку. Ми відправилися по стежці в глиб лісу,
любуючись золотавим листям і радуючись тихій сонячній погоді.
Після недовгого привалу й сніданку почалося «грибне полювання».
Грибів виявилося сила-силенна: і сироїжки, і маслюки, і білі, і
лисички... Більші й зовсім малюсінькі, які є смачніше всього. Ми так
захопилися, що зовсім забули про необхідність запам'ятовувати дорогу, а
коли спробували зорієнтуватися, зрозуміли, що... заблудилися.
Спочатку я дуже зрадів: от було б здорово заночувати в лісі! Але мама
швидко остудила мій запал, сказавши, що осінні ночі холодні, та й спати
не на чому - спальники-те ми не взяли. Тому було вирішено вибиратися.
Ми рушили навмання, голосно кричачи «агов! агов!». На щастя, незабаром
нам зустрілися інші грибники, які й вивели нас на станцію.
<span>Додому ми повернулися утомлені, але з повними кошиками грибів. Так, ця пригода запам'ятається мені надовго.</span>
Книга веде нас у дивосвіт художнього словаа,знайомить із героями,що втілюють добро,милосердя,мужність,красу і справедливість. У світі існує безліч книжок,різних за характером та призначенням:одні розважають,інші виховують кращі людські якості.Книга-найцінніший здобуток людського розуму,скарбниця знань.Недарма у народі кажуть:"Книга вчить,як на світі жить".
Мені дуже подобається художня література. Читаючи книги,ми перелітаємо в інші епохи,заглиблюємося в долю героїв,разом із ними радіємо і сумуємо,переборюємо найтяжчі випробуання.
Нещодавно моя бабуся запропонувала мені прочитати "Повість про справжню людину" Б. Полевого.Мене вразила історія льотчика Маресьєва. В бою з фашистами його літак було збито.Льотчику пощастило:він упав на вікову ялину,а потім зісковзнув у великий замет.Це врятувало йому життя.Але під час падіння йому роздробило ступні.Близько двох тижнів він повз по снігу.Його знайшли хлопчики.У шпиталі Маресьєву повідомили,що ноги врятувати не вдається і їх треба ампутувапти.Але не літати ця людина не могла.Для нього літати-це озночало жити.Мужній льотчик навчився керувати літаком ,маючизамість ніг протези.Він літав і збивав німецькі літаки аж до дня перемоги.Його мужність,упертість у досягнені мети вразили мене.Прочитавши повість,я замислився над своїм життям.І ще я зрозумів,що означає справжня дружба.Завдяки повістя я точно знаю,які якості треба виховувати в собі,щоб хоч трохи бути схожим на людину,про яку знає весь світ.
Книга вселяє в нас любов до рідної України,повагу до інших народів,інтерес до їхньої культури,виховує почуття патріотизму.Вона навчає рідної мови,доносить до читача глибину й красу художнього слова,допомагає усвідомити його велику силу.Книга-це мудрий,розважливий,найвірніший друг,який супроводжує нас протягом усього життя.
