Як чудово виглядає зимовий ліс і як гарно в ньому на прогулянці! Все
навкруги біле, вкрите м’яким пухнастим снігом. На гілках могутніх дерев,
особливо на широких лапах вічнозелених ялинок, уляглися невеликі купи
снігу, схожі на справжні шапки. Всі дерева схилилися, напружені снігом.
Коли така шапка падає з гілки, вона розпрямляється і ніби вистрілює,
прагнучи до неба.
Небо блакитне і чисте, ніби сльоза. На сонці блищить сніг, переливаючись
та граючи у сонячних променях скупого зимового сонця всіма барвами
веселки – навіть болячи дивитись на цю розкіш природи.
Морозно. Сніг хрумає і вискрипує під ногами. І якщо взяти трохи снігу в
руки та уважно його роздивитися, то можна побачити окремі сніжинки, які є
найкращим витвором мистецтва найчудовішого майстра – самої природи.
Ніби якийсь казковий ювелір майстерно вирізав ці ажурні крихітні
зірочки.
Що робили головні герої в творі,що трапилося в творі і т.д.
Моя вулиця
<span>Я проживаю у селі Великі Бірки, майже на його окраїні, на вулиці Євгена Коновальця.
Вона не дуже довга, проте широка. У кінці вулиці — сільський стадіон. Біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
Вулиця Є. Коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. Влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. Коли ввечері йдеш вулицею, тебе обдають дивні пахощі з кожного городу. Ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
Восени моя вулиця барвиста. Цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. Цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
Але найбільше я люблю свою вулицю взимку. Все навколо біле-біле. Снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. Взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. Лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
На нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
Раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. Але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
Єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
Коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.</span>
<span>Ще недавно святість і безсмертя книжки не підлягали жодним сумнівам. І навіть тоді, коли розквіт комп'ютерної ери вже був очевидним, книжку з тріумфом продовжували розхвалювати як найзручніший, мобільний, надійний і компактний спосіб збереження інформації. </span>
<span>Однак з плином часу постало запитання: а чи не застаріла книжка в добу персональних комп'ютерів, глобальних мереж і гіпертекстів? Чи зберегла вона в собі певний потенціал для протистояння натиску комп'ютерних технологій? І, нарешті, чи не час зовсім відмовитися від випуску книжкової продукції й перейти на «електронно-видавничу діяльність»? </span>
<span>Адже з погляду людини інформаційної епохи, книжка - це певна сукупність знань, відомостей. При цьому абсолютно не важливо, якого плану ця інформація: довідкового, навчального чи духовного. </span>
<span>Звісно, не можна не зважати на згадану вище магію книжки з її естетичною цінністю саме як об'єкта культури. Проте, на думку скептиків, значущість книжки в наш час втрачається порівняно з можливостями комп'ютерних технологій, до того ж термін її життя обмежений. </span>
<span>Друга проблема - проблема місця. Мало хто із сучасних мешканців Землі може мати вдома всі ті книжки, які вважає потрібними. Врешті-решт вони можуть «вижити» свого господаря з квартири. </span>
<span>Третя проблема - екологічна. Чи замислювалися ви коли-небудь, скільки дерев полягло, щоб дати життя якомусь новому роману? Чи не злочин знищувати зелені легені нашої планети? </span>
<span>Четверта проблема - проблема пошуку. За даними статистики, сучасна людина читає в основному так звану «практичну літературу»: Цивільний кодекс, збірник кулінарних рецептів, телефонний довідник тощо. А спробуйте знайти потрібну вам інформацію в товстому томі! До того ж книжка не завжди фізично спроможна представити цікаве для вас явище в тісному взаємозв'язку з іншими, що з легкістю вдається зробити засобам комп'ютерної технології. Також інформація просто зобов'язана регулярно оновлюватися, що практично неможливо під час використання книжкової технології. </span>
<span>Отже, основу експансії на книжковий ринок було закладено 1969 року. Саме тоді завдяки Теду Нельсону на світ з'явилася революційна ідея гіпертексту, що невдовзі була пов'язана з іншою статтею, у якій докладно розкривався зміст цього терміна. Так народилась ідея інформаційної мережі, яка вдало реалізувалася в кінці 80-х років XX століття у вигляді Інтернету. </span>
<span>Далі постала проблема об'єднати в одному просторі інформаційні ресурси відео, аудіо й тексту. Це зроблено засобами мультимедіа. Плата ж за використання мультимедіа була дуже високою: для збереження мультимедійних даних потрібні були великі ємності. Тому було спеціально створено лазерний компакт-диск великої ємності, який уміщує до 670 мегабайтів даних. </span>
<span>До кінця 80-х років XX століття гіпертекст і мультимедіа відігравали вже істотну роль на світовому інформаційному ринку. Залишалося тільки об'єднати їх, щоб на світ з'явилася мультимедійна енциклопедія. </span>
