Беру-забирати, змертвіти-вмирати, видерти-видирати, перу-обпирати, витерти-витирати, стелити-застилати, клену-проклинати, простерти — простирати, сперти — спирати, стерти — стирати, жерти — пожирати, завмерти — завмирати, дерти — здирати, защепнути-щипати, клонити-склонеться, терти-натирати, терти-витирати, деру-видирати
1. Більше читайте. Література суттєво поповнить словниковий запас, навчить правильно вибудовувати словосполучення й речення. Якщо ви краще сприймаєте мову на слух, сміливо вмикайте аудіокниги.
2. Частіше заглядайте до словника. Зустріли незнайоме слово? Маєте сумніви щодо наголосу? Не можете дібрати синонім? У цих та багатьох інших випадках вам допоможуть словники.
3. Виконуйте вправи. Оберіть будь-який предмет, намагайтеся говорити про нього протягом 5 хвилин винятково літературною мовою. Із часом шукайте складніші теми й збільшуйте тривалість мовлення. При виконанні вправи зважайте на темп, намагайтесь не бути монотонним. Додавайте емоцій, але слідкуйте за мірою. Скоро ви навчитесь із легкістю добирати потрібні слова та контролювати мовленнєвий потік.
4. Фільтруйте мовлення. Говоріть повільніше, старайтеся якомога краще продумувати конструкції, жорстко контролюйте слова-паразити.
5. Користуйтесь записником. Переносьте на папір свої знання. Записуйте нові слова, цікаві висловлювання, прислів’я, приказки тощо. Можете повправлятись у римуванні, формуванні словосполучень, речень, зайнятись підбором синонімів, антонімів і т.д
-я гадаю що зараз длінні сукні у моді
- коли ж ти моду таку бачила ?
- вчора по телевізору
- авжеж , зараз модно короткі та чорні сукні бо зараз все 20 вік
(Інша дівчина)- годі сваритися в моді зараз і ті і ті
- гаразд
- може в театр сходимо
- а може в кіно ?
- пішли в кіно зараз це модно ходити в кіно
- тільки не треба сваритися
- годі тобі , підемо в кіно
- бувай зустрінемося через 2 години
- добре бувай подруга моя !
Одного осіннього дня, коли я ще була зовсім мала, а в ліс можна було ходити і не боятися вовків, моя бабуся покликала мене з собою по гриби. Вона нахилялася біля кожного горбочка, штовхала його довгою палицею, і, впевнившись, що там немає гриба, йшла далі. Я по-трохи відставала, і не встигала за нею, бо була зачарована красою золотої осені.
Зненацька я почула тихий шелест позаду. Я не боялась, хоч і кажуть, що з покон-віків тут водяться ведмеді.
Оглянувшись назад, серед пожовклого листя я побачила їжачка, який ніс на своїй колючій спинці декілька опеньків.
Маленьке створіння повільно рухалося, а ззаду щось неначе кралося за ним. Я ніяк не могла вгледіти, що воно є. Коли тваринка підібралася ближче до їжачка, я побачила надзвичайної краси лисичку. Їжачок підняв голову догори і почав прислуховуватися. Лисиця тим часом тихо просувалася до нього. Маленький їжак швидко скрутився, зрозумівши в чому ріс, а лисиця тим часом підійшла дуже близько і опустила свою довгу мордочку, уткнувшись носом в колючки. Руда не помічаючи мене, штовхнула їжака вперед і, облизувалася, намагаючись виманити їжака лапою. Маленьке створіння, що було схоже на м'яч з голками, навіть не думало розвертатися.
Аж раптом, я почула знайоме бабусине : "Аууу". Я відгукнулася, а коли подивилася на місце, де була лисиця не побачила нікого, крім хороброго їжачка-хитрячка, який вирушив далі, немов нічого не сталося.