Чтобы составить план к сказке, нужна сама сказка. Без нее, увы, никак.
Герой російського билинного епосу. Билина про нього відноситься до новгородському циклу билин. Виникнення новгородських билин дослідники датують XII століттям, часом занепаду Київської Русі та розквіту Новгорода. Новгород був найбільшим торговим містом
Герой новгородської билини Садко – не воїн-богатир, а купець. Був він перш бідний, мав з усього добра тільки «гуслі звончатих», з якими хаживал на бенкети звані, веселив народ. За його майстерність пісняра подарував йому Морський цар три рибки-золоті пера. Закупив на них Садко товару видимо-невидимо, став він багатим гостем-купцем пана Великого Новгорода…
Билина складається з трьох частин, які зустрічаються і в якості самостійних билин. У найбільш древній частині билини розповідається про перебування Садко в підводному царстві. Цей сюжет перегукується з міфам про подорож героя в «інший світ». Такі міфи зустрічаються у всіх народів. У міфах багатьох народів зустрічається і образ співака-музиканта, що зачаровує своєю грою все живе і неживе. Розповідь про те, як Садко розбагатів за допомогою золотих риб, подарованих йому Морським царем, в билину був включений пізніше. Деякі билин в цій частині билини говорять не «Морський», а «Водяний» цар. Самої пізньої частиною билини є колоритний розповідь про те, як Садко намагався «повикупіт’ усі товари новгородські».
Деякі дослідники вважають, що у билинного Садко був реальний прототип – багатий новгородец Садко Ситініч, згаданий у літописі у зв’язку з тим, що він в 1167 році побудував в Новгороді кам’яну церкву в ім’я Бориса і Гліба.
1)Муму
2)Записки охотника
Ну пока это
Главная героиня этого рассказа - молодая девушка. Она работала гувернанткой у знатного человека. Когда пришел момент выплаты расчета, мужчина решил подшутить над ней. За каждый пустяк он снизил сумму и ей выплатили 11 рублей из 80. Но девушка молчала и даже поблагодарила его за эти деньги т. к. раньше ей вообще ничего не давали. Мужчина извинился и отдал ей 80 рублей, объяснив что в этом мире надо уметь за себя постоять.
Действительно, русский народ и в горе и в радость поёт песни. Так мы выражаем свои чувства, даём им выход, песня отражает всю наша сущность, у нас на всякий случай жизни есть песня, каждому своя песня, каждый по-своему понимает одну и ту же песню. Песня - это неотъемлемая часть нашей души