На мою думку, так. Зараз, в наш час це дуже актуально, я йду по вулиці та бачу як люди це роблять: з друзями , батьками. Зараз мало де побачиш сімейне фото повішане на стіні, всі свої фото люди перекидають або в соціальні сіті, або на комп'ютер. Навіть я іноді фотографуюсь на фоні якоїсь пам'ятки.
В наш час багато чого винайдено, та мабуть селфі може замінити нам ті часи коли ми фотографувались усією сім'єю, та вішали фото на стіну.
1. Олено, ти сьогодні зможеш допомогти мені з домашнім завданням?
2. Мамо, допоможи мені приготувати вечерю.
3. Михайле, як ти себе почуваєш?
4. Оксано, ми можемо завтра зустрітися?
5. Дмитрику, ти вивчив уроки?
6. Тату, давай разом складемо конструктора.
7. Олександре, хіба ви не знаєте правил безпеки у хімічному кабінеті?
8. Друже, зачекай мене, я вже виходжу.
9. Сестричко, давай я тобі допоможу прибрати.
10. Тетянко, давай сходимо сьогодні в кафе, ти не проти?
Факел,фантастика,фейерверк,Франція.
Я досить часто розмовляю російською мовою, але я патріот своєї неньки держави - України. Тепер наша велика родина переживає дуже важкий для неї час, пов'язаний зі "сваркою" з однією зі слов'янських народів - Росією.
Я вважаю за потрібним підтримати тих, хто стоїть, бориться зараз і ризикує своїм життям заради нашої безпеки. Їх не зупиняє страх перед смертю. Саме цих людей можна вважати ГЕРОЯМИ НАШОЇ БАТЬКІВЩИНИ. Мені не потрібні сварки з тими, хто народився, проживає в Росії. Я просто хочу миру на Землі. Не хочу тих сліз, якими вже почали омиватися землі України, сльози матерів. Мені хочеться, щоб на вулицях були усміхнені обличчя, а діалоги між людьми не були пов'язані з таким злим, жахливим словом, як "війна".
Я хочу, щоб ми не задумувалися про завтрашній день. Інколи так хочеться поїхати до знайомих у Росію, але між нами повстала політична стіна. Інколи так хочеться поїхати на море, але на дворі вмирають люди, і ти розумієш, що веселитися не час.
Я би хотів бачити суспільство, що впевнене у наступному дні, яке усім серцем радується будь-яким пустощам, не плаче, у якого душа не розривається, де вищи органи і політики справедливі, а люд щасливий!
І це стає можливим завдяки нашим захисникам, нашим Героям. Тому, на мою думку, ці люди ніколи не помруть, адже назавжди залишилися у нашій пам'яті.