Избалованная девчонка,хулиганка. она бесстрашная. очень любима своей мамой,которая была главной над всеми разбойниками и пытается походить на неё.
Народная мудрость вложила в понятие
обрядность исконное представление о
красоте, нравственности человеческих
отношений, добропорядочности,
справедливости, а также о нормах жизни,
регламентируемых, как правило, обычаем.
Закономерный процесс взаимодействия
традиций и инноваций обеспечивает
изменение и сохранение культуры. Во
всякой культуре существует динамичное
соотношение традиционности,
поддерживающей стабильность, и
инноваций, благодаря которым общество
продвигается вперед. Это вполне отчетливо
можно проследить на примере эволюции
русского свадебного обряда.
Изучение его изменений на разных
исторических этапах дает зримое
представление о динамике духовных
ценностей общества, о соотношении
преемственности и разрывов в
представлениях о семье и браке, основных
принципах их устойчивости, связи
свадебных ритуалов с общекультурным
опытом, этническими и
конфессиональными особенностями народа
и их изменениями в социальном процессе.
Для современного общества характерен как
кризис многих традиционных моральных
ценностей, так и активный поиск новой
парадигмы духовного развития,
этнокультурной и нравственной
самоидентификации в целях успешного
осуществления модернизации России.
Культура во всей совокупности ее
составляющих выступает при этом как
важнейший фактор.
Актуальность темы обусловлена прежде
всего тем, что в настоящее время в
российском обществе и культуре
происходит переосмысление и переоценка
института брака и семьи , а также
интенсивно формируются новые символы и
ритуалы, в том числе связанные с
празднованием важнейших событий личной
жизни.
Ответ:В трагедии Пушкина говорится о вечной проблеме взаимодействия власти и народа. Трагедия в том, что не каждый царь , как помазанник Божий, справляется с высокой миссией достойно. Но виноват не только человек ( в данном случае, Борис Годунов), но и народ, который тоже чем-то прогневал Бога, заслужив такого царя. Жанр трагедии и предполагает, что виноват не только человек, но и обстоятельства.
Объяснение:
Про повість Вольтера "Простак" <span>Повість “Простак“ була написана Вольтером у 1767 р.</span> <span>Дія повісті "Простак" повністю розгорталася у Франції, хоча головний герой — індіанець з племені гуронів, який за збігом обставин опинився на території Європи.</span>Незважаючи на доволі примітивну композиційну побудову та стриманий виклад думок, протягом твору наскрізно простежувалася його сатирична спрямованість. <span>Найголовніші риси головного героя – здоровий глузд і відвертість. Простак робить вчинки, які прийнятні з погляду природи, але суперечать моралі французького суспільства, представники якого вважають його досить дивним і навіть небезпечним. Чим глибше Простак знайомиться з французькою дійсністю, тим драматичнішим стає його конфлікт з нею. Поступово він розуміє, що навіть Біблію, джерело мудрості й добра, використовують як виправдання брехні, лицемірства, фарисейства, релігійних конфліктів. Чиста душа Простака, не позначена<span> тавром</span> лицемірства, прагне гармонії з собою та людьми, опирається фальші людських стосунків, тоді як інші й не помічають її.</span><span> </span><span>Ідейний зміст повісті<span> Вольтера – згубний вплив суспільства на “природну людину”, що і зумовило складність, багатогранність образу Простака, який протистоїть цивілізації, а не захоплюється нею.</span></span> <span>Головна суперечність твору: "Природна людина" — "штучна" людина (продукт цивілізації).</span> <span>В центрі уваги ті риси французького життя, які, на думку письменника, суперечили здоровому глузду, природному єству людини: "Його розум, не викривлений помилками, зберіг усю свою природну прямизну. Він бачив речі такими, якими вони насправді є, між тим як ми, під впливом засвоєних у дитинстві поглядів, бачимо їх скрізь і завжди такими, якими вони ніколи не бувають".</span> <span>Природний розум вищий від здорового глузду, набутого в умовах цивілізації, бо остання наскрізь отруєна забобонами. В основі комічного у творі лежала саме невідповідність суджень природного глузду і загальнопоширених суспільних звичаїв (забобонів).</span> <span>Головна сюжетна лінія<span> — історія кохання Простака і юної вродливої Сент-Ів.</span></span> <span>Спочатку події відбувалися в Нижній Бретані, в пріораті Гірської богоматері. Своїми наївними, але влучними судженнями Гурон, сам того не знаючи, викривав різноманітні суспільні забобони і нісенітниці, зокрема поведінку людей, що заснована на буквальному розумінні релігійних приписів.</span> <span>У другій половині твору Простак, відзначившись у битві з англійцями, що напали на узбережжя, вирушив в Париж за заслуженою нагородою, а заодно за дозволом одружитися з коханою Сент-Ів. Проте "природний розум" не міг знайти спільної мови ні з "державним розумом", ані з "конфесійним розумом".</span>Всі можновладці, до яких звертався Простак, а за ним і Сент-Ів, — це духовні особи; люди, що оточували героїв, говорили майже виключно на релігійні теми і дивилися на світ крізь призму конфесійності. Все суспільство розподілене на ворогуючі релігійні групи. Тут релігійність постала швидше не як забобон, а як прагматична, егоїстична позиція, що вела до особистого збагачення.Вольтер прагнув показати, що релігійність не надає французькому суспільству ніякого ладу, не робить його моральнішим і щасливішим.<span>Твір відобразив атмосферу тих років, коли в більшості католицьких монархій почали забороняти діяльність єзуїтів, аж поки рішенням папи Климента XIV орден не був розпущений зовсім.</span>