Людина починається з добра. Людина - єдина, у кого є вибір, у кого є своя думка. Всі інші: тварини, птахи - у них є тільки рефлекси, вони запрограмовані виконувати що-небудь (прокидатися, є, полювати і т.п.). Людина ж, практично все своє життя, знаходиться на межі вибору, вибору між добром і злом. Вона сама вирішує для чого відкрити себе - для всього доброго чи для всього поганого. Але слід пам'ятати, що, відкриваючи себе для поганого, вже не зупинити його в собі, не зупинити в собі зло, яке почне захоплювати душу дуже швидко.
Не існує реальної межі між добром і злом - людина сама вирішує це для себе. Але вирішивши, потрібно невідступно слідувати обраним шляхом. Не варто чекати відповідної реакції від інших, якщо людина вибрала для себе добро. Адже дарувати подарунки і не чекати того самого у відповідь від інших, посміхатися і не очікувати усмішки у відповідь - це і є добро. Дати світові більше, ніж він дав тобі ... Навіть радість інших, кому ви щось подарували, підніме настрій.
Потрібно просто вміти радіти за інших, вміти дарувати людям своє тепло, любов, дружбу. Тоді добра в світі стане більше ...
"У цьому світі тільки одна річ, перед якою повинні схилятися, це - геній, і одна річ, перед якою слід упасти на коліна, -. Це доброті"
Отже, на мою думку, людина починається з добра, а якою бути далі, вирішує вона сама.
Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку допомоги. Допомогти перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.
Твір про літо на 6 речень можна скласти так:
Я обожнюю літо. У цей час я відпочиваю від школи та насолоджуюсь життям. Влітку можна багато мандрувати та гратись. Природа в літні дні радіє разом з людьми. Трави соковито-зелені, дерева та квіти пишні та квітучі. Яке ж чарівне літечко!
Пишається
Пиш-корінь
а-суфікс
єть-суфікс
ся-постфікс
<span>Шановні батьки! 18 вересня 2014 року
о 14:00 в 3-А класі відбудуться батьківські збори з
нагоди початку нового навчального року.<span>
</span></span>