<u>Чого синичка повеселішала</u>
Рано-вранці синичка прокинулась,поглянула з високого ясеня на снігові кучугури,на заячі сліди біля старого пенька.І раптом...дзвінко заспівала.
-Чого мені весело?Адже дерева ще чорні;зовсім голі,навіть торішнього жовтого листячка нема!
Пташка випурхнула з дупла й полетіла до знайомої горобини,де,вона знала,є ще ягоди.Вночі відер позбавав їх з гілок,і тепер вони червоними жаринками горіли на снігу.
Синичка смачно поснідала ягодами й знову заспівала...
-Чого мені так весело сьогодні?Треба спитати кого-небудь!
І вона полетіла на лісову галявину.Сьогодні там був справжній пташиний базар.Усі дзвінко щебетали,свистіли,тьохкали й кружляли над чорною смужкою посеред білого снігу.
Синичка глянула на смужку й зраділа:
-Тепер я знаю,чого мені весело!Сьогодні сонечко піднялося вище.Я навіть чую,як дзвенить під снігом маленький струмочок.Незабаром весна,всюди буде гарно і весело! І тоді синичка полинула високо в небо й заспівала найкращу пісеньку,яку тільки знала:"Цинь-цинь,цинь-цинь!"
Розповідне,неокличне,просте,двоскладне,поширене
А) кома не потрібна
б) кома з двох боків слова кажуть
в) кома не потрібна, оскільки або можна замінити чи
г) кома не потрібна тому,що сполучник і можна замінити сполучником та
д) кома потрібна оскільки сполучник і можна замінити сполучником а
Вчора бабуся Ірина розповідала діткам те що вона колись бачила, і це її дуже сильно вразило. Ось і ввечері в парку дітлахи обсіли її, як курчата квочку і вона почала розповідь.<span> — Одного гарного, зимнього ранку коли я ще була маленька я пішла грати на двір. Коли я вишла я грала на вулиці з своїми друзями. Ось ми дуже довго грали і загубила свою рукавичку. Ми всі її шукали, а я дуже сильно змерзла в руки і пішла додому. Коли я прийшла, то там були зачинені двері. Я хотіла зігріти руки в кишенях, але там був сніг і я не могла покласти туди руки. Я знову пішла до друзів. Вони в мене звичайно запитали чому я повернулась. І я розповіла. Мої руки почали покриватися морозом і я ледве ними ворушила. Мому другові Сашку стало мене дуже шкода і він дав мені свої рукавички, а сам пішов додому. Напевно за іншими. Ми ще грали і Сашко також потім прийшов. Я дуже була вдячна йому. Потім коли я почала віддавати йому його рукавиці вон сказав мені, щоб я в них йшла додому. Я звичайно дуже йому була вдячна і зразу не хотіла погоджуватись, але згодом я взяла його рукавиці і пішла додому. Двері були зачинені тому, що моя мама ходила в магазин. Потім я їй все розповіла і вона дуже добре оцінила вчинок Сашка. Діти я хочу, щоб ви завжди були такими дружніми і допомагали одим одному. </span>
Сергій , батьковий друг козак ... Батько розказував сергійові про козаків.
Розкажи про козаків нам.