Сочувствие, сострадание- это уподобление эмоционального состояния субъекта чьему-либо эмоциональному состоянию. <span />
Основною темою літературної творчості Генріха Белля стала тема війни. І це зовсім не випадково, адже саме трагічні фронтові події, що випали на долю письменника за тій шість років, які він був на фронтах Другої світової війни, визначили сенс його життя і творчої діяльності.Тема війни стала головною і в одному з найвидатніших творів Генріха Белля – оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…». Незвичайну назву для цього твору письменник узяв із давньогрецького епіграфа-двовірша про битву у Фермопольській ущелині. Саме там, захищаючи рідну землю, загинули відважні спартанські воїни царя Леоніда. У Німеччині цей вірш став відомий завдяки його перекладу Фрідріхом Шиллером: «Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, повідай там, що ми всі полягли тут, бо так звелів нам закон».Слід сказати, що у всі часи спартанці були прикладом відданості Батьківщині, витримки, волі і мужності. Ці воїни-патріоти фізичну і моральну загартованість отримували в спеціальних спартанських школах, про які ходять легенди й сьогодні.Фашистське керівництво тридцятих років минулого століття лицемірно ототожнювало шовіністичне виховання свого народу з системою патріотичного спартанського виховання. Фашисти на чолі з Гітлером мріяли про владу над усім світом і вкладали у вихованців культ зневаги до людей інших націй, культ грубої сили, вони готували німецьку молодь до поневолення Європи, а потім і усього світу.Генріх Белль спеціально не закінчив фрази із давньогрецького вірша, яку виніс у заголовок оповідання. Головний герой твору, юнак, який на початок війни був ще школярем, так і не встиг дописати цього вірша на шкільній дошці, бо був мобілізований в армію і відправлений на фронт. Там він став не героєм подібно спартанців, що захищали Батьківщину, а «гарматним м’ясом» у боротьбі фашистського режиму за світове панування.Але якщо спартанці віддали своє життя заради благородної мети – захисту своєї вітчизни, то німецька молодь, яка не по своїй волі опинилися на фронтах найкривавішої в історії людства війні, лише скалічила себе, обманута пропагандистськими ідеями про справедливість загарбницької політики влади.Зображення скаліченого юнака, який пораненим потрапляє у власну гімназію, перетворену на шпиталь, його пригнічений стан і внутрішній монолог про брехливий патріотизм, повтори у описах, поступове впізнання юнаком гімназії, у якій він провчився 8 років – все це дає нам зрозуміти, що війна – це найбільше у світі антигуманне і протиприродне явище. Замість радощів життя і пізнання світу учорашній школяр отримує страшний життєвий удар і відчуває почуття, описані ще в «Апокаліпсисі»: «У ті дні люди будуть шукати смерті, але не знайдуть її, побажають умерти, але смерть утече од них».<span>Оповідання обривається зненацька, як зненацька обривається і його назва. Генріх Белль попереджує нас: якщо людство не змінить ставлення до життя, а кожен з нас не змінить своє ставлення до оточуючих, це відоме біблійне пророцтво пошириться на весь світ. А незміцнілі душі обманутих юнаків будуть приречені на трагізм існування...</span>
Когда я научилась читать, в доме наступила тишина. Почему? Все потому, что я не приставала к маме, папе и бабушке: «Прочитай! Хоть чуточку! Пожалуйста!»
Эти слова заменились другими: «Я все прочитала. Купи еще книгу!»
Теперь на праздники мне дарили не игрушки, а книги. В моей комнате воцарился беспорядок. Все выходные напролет я читала. Утром, днем и перед сном шуршали страницы книг. Все поняли, что я очень люблю читать. И моя любовь к чтению продолжается до сих пор. Чтение — это мое основное занятие в свободное время. Даже летом в деревне я читала, читала, читала...
Целый день с подружками мы сидели на берегу реки и читали книги. Мы менялись книгами, сравнивали их и спорили: какая же книга интереснее?
Но скоро я привыкла к тому, что умею читать и уже не удивлялась этому.
У всех есть любимые книги. А я увлекаюсь фантастикой. Моя любимая книга «Приключения Алисы» Кира Булычева. Алиса мне понравилась за смелость, любознательность и общительность. Она любит животных так же, как я.
<span>Хочется поблагодарить Римму Анатольевну, нашу учительницу, за то, что она смогла привить мне любовь к литературе</span>
1.где гнутся над омутом розы автор толстой.Тема стихотворения – хрупкость человеческой жизни и безвозвратность происходящих в ней драматических событий.
3.Эпитеты – “летнее солнце”, “веселый хоровод”, “бирюзовые спинки”, “песчаное дно”, “отлогий берег”.
Символ – омут.
Метафоры – “летают и пляшут стрекозы”, “трепещут былинки”.
4. по твоему мнению