У меня есть дома хомячок. он любит кушать морковку и пить водичку. я люблю за ним ухаживать.
-Привіт Сашко!
- Привіт Олено!
- Сашко, а ти вирішив ким хочеш стати в майбутньому?
- Так. Мені подобається говорити на різних мовах. Тому я мрію стати перекладачем.
- Так, це гарна професія
- А ким ти мрієш стати?
- А мені дуже подобається готувати. Тому я мрію стати кухарем та готувати в вишуканих ресторанах
- Мені дуже подобається твоя професія
- Сашко, а скільки мов ти знаєш?
- Я знаю сім мов. Це Англійська,Німецька,Француська,Російська, Італьянська , Арабська та наша Українська..Але далі я хочу розвиватися і вивчити ще більше
-Ти великий молодець. Я бажаю тобі і далі розвиватися
- Дякую, тобі теж.
- Бувай Сашко, мені треба бігти на танці
- Бувай
Мила дівчина в полі зрається.Які ж літом зелені сади.В нас в класі немає розумних дітей
За праве діло стій сміло!
За правду стій горою.
Більше роби та менше говори.
Я полюбляю гуляти лісом. Там так затишно, прекрасно. А скільки несподіванок зустрічає тебе на кожному кроці!
Одного разу я помітила між гілками дерева руденьку красуню-білочку. Вона не хотіла спускатися нижче, боялася людини.
Спостерігаючи за твариною, я милувалася її руденьким хутром, кінчики якого були значно світлішими. Пухнастий хвостик був темнішого кольору, а на кінчику його хутро було білим, наче хто вмочив у сметану. Гострі вушка із китичками кумедно здригалися від кожного різкого руху білочки. А маленькі оченята, наче дві горошинки, з довірою дивилися на мене.
Руденька (так я назвала білочку) швидко звикла до моєї присутності. Обережно спустилася на землю і похапцем взяла з моїх рук горішки. Обхопивши їх лапками, хутенько почала із задоволенням їсти.
<span>Коли є час, я поспішаю до лісу, до своєї доброї знайомої білочки.</span>