Правильный ответ В, потому что Сербия была завоевавана турками В 1459 году
С 1337 по 1453 гг. между Англией и Францией продолжалась война, получившая название Столетней. 1) Причины. 1.Французский король хотел отвоевать у Англии Аквитанию(столица город Бордо). Аквитания была ценным источником дохода, английский король не желал ее терять. 2. Английский король хотел вернуть себе Нормандию(утерянную Иоанном Безземельным в 13 веке). 3. Также были споры по поводу Фландрии. Феодалы Фландрии были вассалами Франции, а фландрские города стремились развивать торговлю и экономические связи с Англией. Поводом(толчком) к войне послужила династический ситуация во Франции, когда в 1328 году умер последний Капетинг(и оборвалась династия). Английский король Эдуард 3(внук Филиппа 4 Красивого Капетинга) захотел объедитить под своей властью англо-французское королевство. Однако французская знать выбрала своим королем Филиппа 6 Валуа(во Франции началась новая династия). Тогда Эдуард 3 решил добиться своих прав с помощью оружия и провозгласив Филиппа 6 узурпатором(незаконным правителем) объявил ему войну.
2. Ход войны. Крупные сражение состоялись в 1340 при Слейсе(морское), 1346 - сражение у Креси, 1356 битва у Пуатье. Поскольку английское войское было организовано лучше(в нем действовала строгая дисциплина), а во французском войске каждый рыцарь действовал за себя, то во всех трех этих крупных сражения победу одержали англичане. В 1360 между Англией и Францией был заключен временный мир. К Англии отошло несколько французских территорий(таких например как порт Кале). Война осложнялась крестьянскими восстаниями(в 1358 году во Франции и в 1381 году в Англии). Следующее крупное сражение состоялось лишь в 1415 - у деревни Азенкур, где победу праздновали снова англичане. В 1428 году они осадили город Орлеан. Но взять его не смогли, поскольку у Франции появился герой в лице Жанны Дарк, которая возглавив французское войско, в 1429 году Орлеан освободила. К сожалению, она попала в плен и в 1431 году была сожжена(обвинялась как ведьма). Но французский народ вдохновленный примером Жанны начала национально-освободительную борьбу против англичан и успехи перешли на сторону уже Франции, которая в итоге и одержала победу в Столетней войне.
Ответ:
Три признака или свойства авторитаризма отличают его от других типов правления и власти и обычно сочетаются: 1) централизация власти; 2)безапелляционный командный метод руководства; 3) безусловное повиновение.
ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО
Бурхлива військова та реформаторська діяльність Олександра Македонського обірвалася зовсім несподівано. Цар готував похід в Аравії, а надалі думав про експедиції в Карфаген, Італію, Сицилію, мріючи дійти до Геракловых стовпів (тобто до Гібралтарської протоки). Однак у самий розпал військових приготувань 33-річний Олександр раптово важко захворів. Хвороба розвивалася стрімко, не допомагали ніякі ліки, і 10 червня 323 р. до н. е. у Вавилоні великий полководець помер. Смерть його була настільки несподіваною, що у війську негайно поповзли чутки про отруєння.
Намагаючись дати загальну оцінку діяльності Олександра Македонського, слід насамперед зазначити суперечливі риси його особистості. В описах античних авторів, він постає людиною, яка вчинила як великі подвиги, так і великі злочини. Напевно,
таку оцінку треба визнати найбільш вірною, і головне в ній – епітет «великий», який може бути прикладений буквально до всього, що пов'язано з Олександром, настільки грандіозними, як би перевершують звичайні людські масштаби були його звершення. Не випадково в історичній традиції більшості народів, як давніх, так і сучасних, цього діяча іменують Олександром Великим.
Колосальна держава, яку створив Олександр шляхом завоювань, виявилася нетривкою. Держава-гигантдержалось, по суті, лише волею свого засновника, не маючи надійних скріплюють чинників – економічних, соціальних, культурних. Якщо б Олександр прожив довше, можливо, його об'єднавча внутрішня політика принесла свої плоди. Але творець держави помер – і держава розпалася, бо надто нерівними були її складові. До нової політичної моделі держави
належало прийти довгим шляхом воєн і смути.
Основні історичні заслуги Олександра пов'язані не стільки з розвитком політики, скільки з розвитком цивілізації. Сприйнявши від свого наставника Аристотеля ряд основоположних ідей – про полісі як вищий тип державної організації, про первісний перевазі еллінів над «варварами» – Олександр пішов далі.
Всією своєю діяльністю він строилновый світ, в якому принципи поліса використовувалися в пристрої великої держави, в якій відбувалося злиття народів грецького світу і народів Сходу на якійсь загальній основі. Це був мирэллинистической цивілізації, засновником якої з повним правом має бути названий саме Олександр Македонський.
Олександр Македонський завжди був і залишається одним з найбільш популярних історичних персонажів.