ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО
Бурхлива військова та реформаторська діяльність Олександра Македонського обірвалася зовсім несподівано. Цар готував похід в Аравії, а надалі думав про експедиції в Карфаген, Італію, Сицилію, мріючи дійти до Геракловых стовпів (тобто до Гібралтарської протоки). Однак у самий розпал військових приготувань 33-річний Олександр раптово важко захворів. Хвороба розвивалася стрімко, не допомагали ніякі ліки, і 10 червня 323 р. до н. е. у Вавилоні великий полководець помер. Смерть його була настільки несподіваною, що у війську негайно поповзли чутки про отруєння. Намагаючись дати загальну оцінку діяльності Олександра Македонського, слід насамперед зазначити суперечливі риси його особистості. В описах античних авторів, він постає людиною, яка вчинила як великі подвиги, так і великі злочини. Напевно,
таку оцінку треба визнати найбільш вірною, і головне в ній – епітет «великий», який може бути прикладений буквально до всього, що пов'язано з Олександром, настільки грандіозними, як би перевершують звичайні людські масштаби були його звершення. Не випадково в історичній традиції більшості народів, як давніх, так і сучасних, цього діяча іменують Олександром Великим.
Колосальна держава, яку створив Олександр шляхом завоювань, виявилася нетривкою. Держава-гигантдержалось, по суті, лише волею свого засновника, не маючи надійних скріплюють чинників – економічних, соціальних, культурних. Якщо б Олександр прожив довше, можливо, його об'єднавча внутрішня політика принесла свої плоди. Але творець держави помер – і держава розпалася, бо надто нерівними були її складові. До нової політичної моделі держави належало прийти довгим шляхом воєн і смути. Основні історичні заслуги Олександра пов'язані не стільки з розвитком політики, скільки з розвитком цивілізації. Сприйнявши від свого наставника Аристотеля ряд основоположних ідей – про полісі як вищий тип державної організації, про первісний перевазі еллінів над «варварами» – Олександр пішов далі.
Всією своєю діяльністю він строилновый світ, в якому принципи поліса використовувалися в пристрої великої держави, в якій відбувалося злиття народів грецького світу і народів Сходу на якійсь загальній основі. Це був мирэллинистической цивілізації, засновником якої з повним правом має бути названий саме Олександр Македонський. Олександр Македонський завжди був і залишається одним з найбільш популярних історичних персонажів.
Семибоярщина — принятое историками название переходного правительства из семи бояр в июле-сентябре 1610 года, номинально до 1612 года. Передало фактическую власть польским интервентам; ликвидировано Вторым ополчением под руководством Кузьмы Минича Минина и Дмитрия Михайловича Пожарского в октябре 1612 года.
Состав семибоярщины
Князь Фёдор Иванович Мстиславский (умер в 1622 году) .
Князь Иван Михайлович Воротынский (умер в 1627 году) .
Князь Андрей Васильевич Трубецкой (умер в 1612 году) .
Князь Андрей Васильевич Голицын (умер 19 марта (31 марта) 1611 года) .
Князь Борис Михайлович Лыков-Оболенский (1576 — 2 июня 1646 года) .
Боярин Иван Никитич Романов (умер 23 октября 1640 года) .
<span>Боярин Фёдор Иванович Шереметев (умер в 1650 году). </span>
Золотая булла (1356) Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 2 октября 2015; проверки требует 1 правка. Текущая версия У этого термина существуют и другие значения, см. Золотая булла.
Карл IV издает Золотую буллу. Золота́я бу́лла 1356 года (лат. Bulla Aurea) — законодательный акт Священной Римской империи, принятый имперским рейхстагом в 1356 году; самый известный из документов, называвшихся «Золотая булла». Текст документа, составленный на латыни, был утвержден императором Карлом IV Люксембургским. Действие буллы прекратилось с окончанием существования империи (1806 год).