<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>
Одного разу трапилася смішна історія.Слухайте...
Вишла сорока погулять.Побачила намистинки, а то були горобця.Подумала :
-Хм...Які вони гарні.Вкраду їх!
Тільки вона дотронулась до них...Аж бач горобець її спіймав.І не відпускав поки вона не вибачиться.Але вона хитріше зробила.Сказала :
-Ой горобчику не губи!Не вбьєш віддам намисто!
-Добре!Давай його!
Віпустив горобик сороку.А та улетіла.
Коли вони прилетіла додому...Там був горобець!!
Вона не хотіла вмирати.Та й віддала йому намистини.
С того часу сорока зрозуміла що красти і брехати погано!