У 1774 році майбутній геній німецького та світового письменства І.В.Гете дебютував у літературі романом “Страждання молодого Вертера”. Роман мав феєричний успіх не лише у Німеччині, але й у всій Західній Європі. Невибагливою історією про юнака, який закохався у заручену дівчину і, не домігшись взаємності, позбавив себе життя у ніч після її весілля, не просто зачитувались. Вона була чи не першим літературним твором, який так помітно вплинув на суспільні настрої та мораль.Юнацтво вдягло фраки блакитного кольору та жовті панталони (саме так полюбляв одягатись герой роману), нерозділене та нещасне кохання стало модою. Проте найгіршим було те, що услід за Вертером сотні юнаків узялись за пістолети. Лише найзнатніші європейські родини через самогубство втратили добрих два десятки спадкоємців, принців та цісаревичів. Громадськість здійняла тривогу, до рішучих заходів удалась і тодішня влада (як світська, так і церковна). Роман заборонили у більшості європейських країн, його прокляли з церковних амвонів усіх відомих на той час конфесій.<span>Проте буря вщухла сама. Виявилось, що мода – річ досить примхлива, тож через кілька років блакитні фраки виявились уже застарілими, а стрілятись через неподілене кохання міг уже хіба що повний ідіот. Критики, які закликали вбачати в романі естетичне начало, а не спонукання до конкретних дій, могли торжествувати. Їх правоту не заперечують і через сотні років, бо роман навіки увійшов до духовної скарбниці людства.</span>
Восьмистами дев'яноста сімома.
П'ятистами шістдесятьма чотирма
<span>джміль [джміл'] 6 букв, 4 звуки (дж - один звук)Схема фонетичного розбору1. Слово.
2. Наголос.
3. Склади:
• відкриті;
• закриті.
4. Фонетична транскрипція.
5. Букви і звуки.
6. Характеристика голосних звуків:
• ненаголошений;
• наголошений.
7. Характеристика приголосних звуків:
• дзвінкі, глухі;
• тверді, м’які, пом’якшені.
8. Кількість букв і звуків.
джміль — 1 склад, закритий.
[джм’іл’]
дж [дж] — приголосний, дзвінкий, шиплячий, твердий;
м [м’] — приголосний, пом’якшений;
і [] — голосний, наголошений;
л [л’] — приголосний, м’який;
ь [–]
5 букв, 4 звуки.<span>
</span></span>
Можуть бути:
прикметники (високий-низький)
прислівники (близько-далеко)
дієслова (працювати-відпочивати)
займенники (свій-чужий)
іменники (день-ніч)
Милосердя – це миле серце, а значить, дбайливе і чуйне. Таке серце притаманне тільки людям, здатним співпереживати і співчувати. Милосердних людей хвилюють проблеми безпритульних, вони ніколи не пройдуть повз нужденного, завжди протягнуть руку допомоги людям похилого віку та інвалідам, обов’язково відвідають дитячі будинки та подарують свою любов і ласку кинутим дітям. Це люди, які не кинуть у біді не тільки людини, але і знедолене тварина.Кожна людина розуміє милосердя по своєму. Як на мене, то це гуманність, доброта, вміння відчувати чужий біль, але не тільки відчути, але й спробувати полегшити її.
Якщо говорити про приклади, то відразу згадується Мати Тереза або ж громада сестер милосердя, які допомагали і доглядали за хворими у військовому госпіталі.
Милосердя – це чудова якість людини, яке на жаль, все рідше зустрічається. Сьогодні все частіше побачиш, як люди проходять повз того, хто упав і не може встати, все частіше ми бачимо, як люди знущаються над тваринами. При цьому саме милосердя стали підміняти певним прототипом іменованим доброчинністю, тим самим порівнюючи милосердя з дзвінкою монетою. Адже для того, щоб виявити це якість, гроші і не потрібні по-великому рахунку. Часом досить поговорити, дати пораду, підставити плече, простягнути руку, відволікти від думок, щоб іншій людині стало краще, щоб він відчув підтримку.
Завершити свій твір на тему милосердя в нашому світі хочу закликом. Будьмо милосерднішими, адже чим більше в житті милосердя, тим менше стане страждань і горя, тим краще стане наш світ і наше життя в цілому.