Слово (підмет, іменник) має (присудок, дієслово) виростати (присудок, дієслово) з (прийменник) думки (обставина, іменник) , а (сполучник) думка (підмет, іменник) - зі (прийменник) спостережень (обставина, іменник) за (прийменник) природою (додаток, іменник) , самим (означення, займенник) собою (додаток, займенник) та (сполучник) іншими (означення, займенник) людьми (додаток, іменник). Схема: [ ], а [ ].
Речення розповідне, неокличне, складносурядне із зіставними відношеннями; 1 просте реч.: двоскладне, поширене, повне, неускладнене; 2 просте речення: двоскладне, поширене, неповне, ускладнене однорідними додатками.
Тече через наше містечко повноводна річка. Може, ви спитаєте, як її звати? Звуть її просто - Повноводна. Є вона такою глибокою, що й цілий корабель може проплисти. Ось яка легенда ходить про походження нашої ріки:Колись давно на Україну нападали злі татари, які нищили й грабували усе на своєму шляху. Не було б такоко краю, в якому вони б не побували. Ось дійшли загарбники і до нашого містечка. Вже хотіли й розбій влаштовувати. Аж тут дорогу перегородила їм якась річка. Здалеку вона здавалась мілкою та не широкою. Почали тоді вороги на конях річку перепливати. Та дійшовши до середини, раптом спинились. Десь вверху за течією почувся страшний шум. Налякані татари побачили, що величезні хвилі з води сунуть прямо на них. В розгубленості вони не змогли нічого зробити, і хвилі наздогнали їх. Ніхто не зміг урятуватись....Так річечка врятувала ціле місто від жорстоких татар і сама стала широкою та глибокою. Ось тому люди назвали її ПОвноводною рікою.
Дурник
Сталося це давно... Може, двадцять років тому, може, п'ятдесят, а може, й не було такого ніколи, але старі люди кажуть, що це чиста правда. Хочеш - вір, хочеш - не вір, але слухай та не перебивай.
Жив собі на селі хлопець, Грицько його звали. Все б добре, але мрійливий занадто був хлопчисько. Дуже любив хмаринки роздивлятися, все дивився у небо. "Чого ти там загубив?", - питають у нього. "Літати хочу", - каже. "Щоб вище за хмари, швидше за вітер!" "Ото ж дурник! Навіщо тобі літати, хіба ти птах?"
Дурник-не дурник, але вчився він краще за всіх, і з бібліотеки не вилазив. Всі книжки там перечитав. І якось знайшов він там книжку якусь, всюди з нею ходив. Читав і креслив щось у зошиті.
"Що ти там малюєш?" - питають у нього. "Крила", - каже. "Літати хочу". "Нічого у тебе не вийде", - казали йому. "Кидай вже про дурниці мріяти, берись до роботи". Але Грицько все одно мріяв і потайки щось лагодив у хліву.
І ось одного разу виперся він на дзвінницю церкви, щось причепив до спини - та й зістрибнув униз! Наші всі аж зойкнули. "Розіб'ється ж! Хоч і дурник він, але ж шкода буде!".
Але ж не розбився хлопець: полетів він, підхоплений вітром, далеко-далеко. І не розбився, ти ж диви! А потім, кажуть, поїхав він до міста вчитися, вивчився і став пілотом.
Двоє ножиць, троє штанів, чотири двері , п'ять людей, сім вікон, з п'ти учнів , до двадцяти градусів
