Стаття в газету на морально-етичну тему.
Усі різні — усі рівні
Який загадковий світ у своїй грандіозній картині — поєднання людських всесвітів. Кожен із нас відрізняється один від одного зовнішністю, темпераментом, кольором шкіри, здібностями і найголовніше — своїм внутрішнім світом. Я такий же, як і всі, і я ні на кого не схожий. Я один-єдиний такий. Мій внутрішній світ неповторний, яким би він не був. Так само є неповторним світ тих, хто поруч зі мною.
Людина має не тільки біологічну суть, а ще й соціальну (політична тварина — так образно висловився Арістотель). Ми не можемо жити поза суспільством, не створюючи держави. Ми постійно потребуємо спілкування, ми не можемо бути самотніми. А той, хто не живе в суспільстві, той або надлюдина, або морально недорозвинена істота (Арістотель). Ми пов'язані один з одним тисячами невидимих ниток, здавалося б, очевидні речі слід належним чином сприймати, та наступає якийсь момент і комусь захочеться обірвати ці нитки. Так починаються війни.
Проблема «усі різні — усі рівні» стара як світ. Стільки зусиль було докладено до вирішення проблеми щодо поєднання рівності й індивідуальної свободи. Згадаймо Біблію: ми створені за образом і подобою Божою, отже, ми — рівні. Ми маємо вуха, але не чуємо. Тільки в XX столітті ми пережили дві світові війни. Експеримент з СРСР теж не вдався, не вдалося тоді створити суспільство Рівності й Братерства. Яке вже там братерство, коли Росія стала «первой среді равних» (Й.Сталін).
На мою думку, західні демократії правильно вирішили створювати в себе громадянське суспільство, яке дає кожному простір для самовираження, самореалізації поза державою, яка схильна нехтувати особистістю. Людина приречена на свободу, постійно знаходячись у ситуації вибору. Створюючи себе, ми створюємо світ. Обираючи себе, ми обираємо все людство. Усе надзвичайно просто і надзвичайно складно: «Царство небесне» в нас самих. Людина створена для добра, добро запрограмоване в ній, інакше людство вже давно б загинуло. Дійсність буде такою, якою зроблять її зусилля мільйонів людей. Треба зовсім небагато духовної роботи над собою, щоб стати терпимим і сприймати кожного таким, яким він є. Ми громадяни одного світу. Ми рівні. Світ у наших руках. Всесвіт один і той же для всіх. Мудрі слова були колись сказані Сенекою: «Я пишаюся не тим, що я громадянин Риму, а тим, що я громадянин світу». Ми є унікальними й неповторними. Ми — часточка загального. Ми — рівні.
<span>Про це слід думати, говорити, писати. Саме з таким підходом, залишаючись різними й рівними, ми зможемо захистити це крихітне життя у Всесвіті — Землю.</span>
На мою думку, людина без своєї рідної мови, все одно, що стаття без заголовку. Вона ніби є, але вона незавершена.
Гарна вимова, правильна побудова речень у спілкуванні робить людину обрамленою, ніби із гарною палітуркою. А та людина, що не знає і не поважає рідної мови ніколи не буде цікавим співрозмовником. Насправді, зараз в Україні є багато людей, що не тільки не знають рідної мови, але й не хочуть її вивчати. Такі люди перш за все викликають у мене відразу, адже вони не бережуть ту найбільшу цінність українського народу, за яку боролись наші пращури, аби зберегти її та передати наступним поколінням. А якщо всі ми не будемо поважати цю цінність, то і наш народ в майбутньому може перестати існувати, адже основа будь-якого народу - це його власна мова.
Отож, будь-якому народу і будь-якій людині дуже потрібна рідна мова, оскільки вона є певною базою для усієї культури того чи іншого народу, і без неї існування суспільства ставиться під загрозу.
Наголос це дуже важлива частина української мови.Якщо би не було наголоса люди могли навіть нерозуміти про що говорять інші
У кожній людині спить герой , але не кожен пробуджує його, навіть за все життя
Директор-латинська,чипси-англ, ванна-німецька,ринг-англ,тон-англ,тонна-старофранцузького,піца-італійська,інєкція-латинська,інтервю-англ,медальйон-англ,футбол-англ,партер-франц., декорація-французька,торт-італійська,метро-не зн