Когда нужно черта, то и ступай к черту! ... Тому не нужно далеко ходить, у кого черт за плечами.
<span>Но, Боже ты мой, отчего она так чертовски хороша? Ее взгляд, и речи, и все, ну вот так и жжет, так и жжет… Нет, не в мочь уже пересилить себя! Пора положить конец всему: пропадай душа, пойду утоплюсь в пролубе, и поминай как звали.
</span>
► И. С. Тургенев. «Бурмистр» . Краткое содержание рассказа.
► И. С. Тургенев. «Бурмистр» . Полный текст рассказа.
А СОВСЕМ КОРОТКО ТАК:
Это рассказ о поездке героя-рассказчика и помещика Аркадия Павловича Пеночкина в Шипиловку, поместье Пеночкина, к бурмистру Софрону, которого Аркадий Павлович называет «государственным человеком» .
На другой день Аркадий Павлович в сопровождении Софрона показывает гостю своё имение. А оказавшись через час в Рябове, герой-рассказчик узнаёт, что Шипиловка только числится за Пеночкиным, а владеет ею бурмистр. Земли у него гораздо больше, чем думает Пеночкин, кроме того бурмистр ещё и торговлей занимается.
ТЕМА ПРОИЗВЕДЕНИЯ: жизнь русской крепостной деревни, взаимоотношения помещиков и крепостных, двойной гнёт (помещиков и их ставленников из числа тех же крепостных – бурмистров) , который испытывают крестьяне. .
ГЕРОИ РАССКАЗА:
✔ герой-рассказчик, охотник;
✔ Аркадий Павлович Пеночкин, помещик;
✔ Софрон, бурмистр.
Рік написання — 1782 Жанр — балада Тема. Страх людини перед таємничими силами природи Ідея. Небезпечно втручатися у світ природи, це загрожує життю. Світ природи — таємничий. Він приваблює і лякає людину одночасно. До кінця пізнати природу неможливо. Історія створення балади «Вільшаний король». В основі балади Гете — старонорвезька народна балада «Танець ельфів» та датська народна пісня «Дочка короля ельфів». Гете у своїй баладі «Вільшаний король» використовує фольклорні мотиви, переосмислює згадані легенди, вкладаючи у неї моральний і філософський зміст. Сюжет ліричного твору. Батько з сином повертаються лісом додому вночі, бо затрималися. Хлопчик чує, як до нього звертається Вільшаний король, кличе його до себе, але батько не зважає на переживання сина, мотивуючи це багатою дитячою фантазією. Кульмінацією та одночасно розв’язкою твору є загибель хлопчика, який все-таки потрапляє до Вільшаного короля. Композиція. Діалог батька і сина — розкриває почуття героїв. Вірш складається з 8 строф (катренів) Художні засоби. Епітети — «вільшаний король, хвостатий пан, вранішній туман, любе дитя, квіти прекрасні.» Розмір та вид стопи: трискладовий амфібрахій з пропуском складів. Спосіб римування: паралельне – аабб Настрій поезії. Напружений, хвилюючий, драматичний, тривожний, трагічний Характеристика героїв Вільшаний король Син Батько Таємничий Уразливий Впевнений Принадливий Має сумніви Сміливий Чарівний Довіряє батькові Боїться за сина Могутній Вразливий Люблячий лякає Ніжний Поспішає Образи-символи балади • вільшаний король — природа • ніч — стихія непізнаного, нерозвинених можливостей; стихія злих сил. • вітер — символ руйнації й оновлення; дух (подих) Всесвіту; • вітер — символ свободи, швидкості. • туман — символ блукання і невизначеності шляху; • верба — символ печалі, туги, долі; • хлопчик — людство • вільха— (низинне дерево) — символ поєднання в одне ціле води і землі. • батько й син — втілення різних поглядів на світ, природу • тупіт коня — рух природи й людства вперед Конфлікти твору дорослий — дитина батько — син життя — смерть надія — відчай
Джерело: https://dovidka.biz.ua/vilshaniy-korol-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Я не читала, но я напишу предложения которые ты можешь использовать
1. Принц был очень добрым, справедливым, решительным, строгим, миролюбивым, любил свой народ, заботливый, ворчливый и т.д.
2. Красивое лицо, уродливое лицо, глубокие, как море глаза, будто присыпанные пеплом глаза, наполненные смертной тоской, улыбка, и т.д.
3.Хорошо, плохо, любили его, уважали, льстили
4. Это из первого про всё хорошее, и про плохое, казнил всех кто провиниться, ненавидел людей, был жадным и скупым и т.д.
5. Что думаешь то и пиши
<span>Кращі риси простих людей не закривали від спостережливого ока І. Карпенка-Карого того, що було породжене тогочасною соціальною дійсністю. У п'єсі «Сто тисяч» автор яскраво змалював охопленого жадобою збагачення сільського глитая Герасима Калитку.
Калитка, на перший погляд, любить землю і називає її святою земелькою, божою дочечкою. Але для нього земля є засобом збагачення, наживи: «Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку». Власницька любов до землі, думаю, не приносить йому радості, а примушує думати лише про гроші, бариші, збагачення.
Герасим — працьовита людина, але бажання збагатитися зробили його обмеженим і ненаситним. Він працює з ранку до вечора сам, примушує працювати не покладаючи рук дружину Параску і сина Романа. Заради достатку і збагачення Калитка здатний пожертвувати коханням і щастям Романа та Мотрі. Посватати дівчину він обіцяє для того, щоб вона краще працювала, старалася. А сина хоче одружити з Пузирівною, заявляючи: «Мені треба невістку з приданим, з грішми».
Калитка — жадібний і скупий. З великим задоволенням він розповідає копачеві, як, видаючи заміж дочку, не додав п'ять тисяч приданого і весілля перетворилося на загальну бійку. Цей господар шкодує окрайця хліба для робітника, змушує його повернути скибку назад. «І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш...» Своїх робітників Калитка вважає ледарями, у яких тільки одна думка: «...як би до сніданку, а після сніданку все погляда на сонце: коли б скоріше обідать». Тому і наглядає за ними, слідкує, щоб вчасно стали до роботи.
Калитка заздрить багатшим Жолудеві та Пузиреві, не вірить, що вони досягли цього чесним шляхом. У гонитві за наживою, у бажанні взяти гору над іншими хазяями Калитка йде на злочинні махінації. За п'ять тисяч карбованців він хоче купити сто тисяч. Самому страшно братися за цю невідому справу, тому Калитка запрошує кума, щоб той обміняв фальшиві гроші. Цей сільський багатій любить, як кажуть у народі, загрібати жар чужими руками. Хоча Калитка і хотів обдурити досвідченого шахрая, сам пошився в дурні, отримавши замість сподіваних грошей мішок з чистими папірцями. У відчаї він хоче накласти на себе руки, заявляючи: «Краще смерть, ніж така потеря!»
Я вважаю, що Герасим Калитка — черства й безсердечна людина, для якої немає нічого святого. Він жорстокий і страшний, бо може пожертвувати навіть щастям власних дітей заради збагачення.</span><span>
</span>
