Жили собі в країні знань дві частини мови Іменник та Прикметник. І
були вони добрими друзями. В кожного була своя роль, своє значення в
українській мові.
Та якось, одного разу вирішив Прикметник, що він головніше від Іменника. Образився Іменник і вони посварилися.
Зовсім погано стало Прикметнику без Іменника, зрозумів він свою помилку.
І пішов до Іменника просити пробачення.
Прийшов
і говорить: " Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не
можна нічого зрозуміти.Пробач мені ". І звичайно Іменник пробачив
Прикметника.
І стали вони знову друзями. Але тепер кожен з них розуміє свою роль в країні знань і поважає іншого.
Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Добре. Як в тебе?
- Теж непогано
- Мені учора було цікаво у музеї, а як тобі?
- Мені теж
- Стількі цікавих стародавніх речей, все таке гарне
- Так. А старі монети, які були знайдені зовсім недавно. Вони ще добре збереглися.
- А одежа воїнів, я б теж хотів таку мати. А ти?
- Я краще хотів би мати іменну саблю, як у самураїв
- Так це було б не погано. Я хочу ще побувати у цьому музеї
- Я теж. Всі ці речі захоплюють подих, вражають мене до глибини души
- І змушують фантазувати
- Підемо на наступнії неділі туди ж?
- Згода
- До зустрічі!
- До зустрічі!
Ось речення
Вчитися не будеш-- успіх не прийде тобі в руки.
Сьёгодни ведмежатко пух и лисенятко пых пийшли на рибалку зловили дуже дуже багто рибы.Ведмежа й каже давай перекусемо та й дали пидемо а лисеня й каже та я рибу не йиси я б курочку хотив!!!А ведмежа каже ти диви як розишовся!!!
Було 2 брати. і кожен хотів мати поле пшениці. одного сонячного дня пішли брати до одного пана, якій мав 1 чарівне зернятко. пан сказав відгадайте мою загадку. що насвіті найсиачніше, а що наймеліше. пішли два брати додому думали , гадали і розвязали. прийшли до пана. перший брат каже насвіті на
<span>йсмачніче це пане ваші кабати, а наймеліше гроші. пан каже брехня , а ти 2 що скажеш наймеліше сон, а найсмачніше матінка природа, вона нас годує.пАн каже правда правда. тримай зерно посади його, водою полий і скажи рости зерно моє рости, пшеницю пренеси. так і зробив наймолочий брат. і було в нього велике поле пшеницв.і жили усі довго, і щасливо. а перший брат немав нічого, тільки жінку і дочку. от і казоцьті кінець, а хто слухав молодець!</span>
