Марійка дуже гарна коли посміхаеться і розмовляє
Цього літа я прочитав дуже цікаву книгу повість " Кайдашева Сім'я " Івана Нечуй-Левицького. В ній розповідається про життя та побут двох сімей після смерті батька. В повісті дуже багато смішних та смутних сцен. А саме про поділ землі між двома братами старшим братом Карпом та меншим братом Лавріном, перерозподіл землі жінкою Карпа Мотрею та свекрухою старою Кайдашихою та багато інших чвар таких як сварка через грушу та побите вікно в хаті Мотрі та Карпа під час якої Мотря вибила око свекрусі. А Мелашка яка на відміну від Мотрі була з бідної сім'ї не змогла жити в такому напруженому становищі пішла в Київ на прощу в пошуку духовного та морального спокою. Закінчується повість тим, що груша через яку почалися чвари між сім'єю засохла, а в сім'ї Кайдашів настало перемир'я.
Мановению волшебной палочки в красную медь, зеленоватую латунь, коричневую бронзу, желтую охру, то есть в разные оттенки, присущие золоту. Только осень может так перекрасить природу без кисточек и красок, чтобы напомнить о себе. Это время года называют унылой порой, но в то же время очарованьем очей. Когда ходишь по лесу, любуясь его красотой, сразу вспоминаются слова из стихотворения: « Багряным золотом одетые леса» , как точно смог поэт подметить это великолепие, созданное природой.
Осень по-своему раскрашивает кустарники, травы, листья кленов, березок. Сколько ни смотришь, не перестаешь удивляться мастерству осени.
Осенняя берёза — красоты особой. Рано Затейница-Осень дарит ей золотое платье. Другие деревья стоят рядом ещё в зелёных нарядах, а она уже в осеннем одеянии. Знает берёза, что скоро придёт зима, укутает её в кристально белую шубу, и будет она так стоять до весны, пока тёплый весенний ветерок не разбудит её от зимнего сна.
