Поетична розповідь про дитинство за повістю "Гуси-лебеді летять":
Дитинство - найчарівніша пора. З цим погоджується і М. Стельмах у творі "Гуси-лебеді летять". У цьому тексті автор ділиться найсокровеннішим - розповіддю про власне дитинство, стосунки з однолітками, цікаві історії з дорослими. Він з особливою теплотою згадує своїх рідних людей та ті зовсім не безтурботні, проте щасливі дні.
Дитинство письменника проходило у 20-х роках минулого століття. Було все: нестатки, голод, холод. Але було й чимало світлих та прекрасних митей. Михайлик розповідав про себе сам, був жвавою та допливою дитинкою. Хлопчик з особливою шаною ставився до природи та навколишнього світу, розумів його. Можливо, і я колись складу поетичну розповідь про своє дитинство.
Ну.Будем..................
Цвіте земля, задивлена в сободу.
Коли чуєш цей висів напевно розумієш:яке щастя жити на Батьківщині.Я гадаю ,що кожен є патріотом своєї землі.
У рідний край,грозою вмитий ведуть усі шляхи на світі.
сад - садівництво, садівник, саджанці, саджати;
білий - біліти, побілілий, вибілити;
зачаровані - чари, чарівний, чарівник, чарувати.
<span>П'ятнадцять курчат бігало по сусідському городі.(підмет)
Колись у мене було аж </span><span>п'ятнадцять курчат</span>.(додаток)
Три яблуні ростунь біля моєї хати.(підмет)
Виглянуши з вікна я побачив три яблуні.(додаток)