Ответ:
Я считаю, что это выражение расшифровывается так,что люди должны больше заниматься духовным развитием,чем физическим. И это влияет на судьбу человека.
решил выбрать Вольгу так как знаю его лучше ну по памяти.
Микула Селянинович былинный богатырь, чудесный пахарь, несущий "тягу земную", олицетворение русского крестьянства; биться с ним нельзя, так как "весь род Микулов любит Матушка Сыра Земля". Главное в жизни Микулы Селяниновича, согласно былинам, труд, пахота. В его образе олицетворяется сам народ, ибо только Микула может поднять те "сумочки переметные", в которых обретается "тяга земли". Мощь Микулы Селяниновича подавляет и посрамляет черные силы колдовства.
Я шла по лесу. был тёплый весенний денёк. и вдруг я увидела как белочка как бы рассказывала показывая лапками и помахивая хвостом. вдруг эта белочка спрыгнула с ветки и подбежала ко мне. я. достала из кармана орешки и начала подзывать её к себе. белочка начала громко стучать зубами и махать лапкой на сзади стоящию меня сосну. я обернулась и сосна начала падать и прямо на меня я успела отбежать...
белочка убежала, а запомнила этот случай на всю жизнь
Ждучи на грища і забави,
<span>В звіринці своїм величаво </span>
<span>Король Франціск сидів; </span>
<span>Тіснились вельможі при троні, </span>
<span>А кругом, на високім балконі </span>
<span>Дам барвистий вінок процвів. </span>
<span>Король дав знак рукою — </span>
<span>І з ґрат сторожкою стопою </span>
<span>Виходить лев; </span>
<span>Але не лунає рев: </span>
<span>Пустелі друг </span>
<span>Зором німим обводить круг </span>
<span>Арени — </span>
<span>І випростав з позіхом члени, </span>
<span>І гривою стряс густою, </span>
<span>І ліг самотою. </span>
<span>І знову владар маше рукою — </span>
<span>На знак царський </span>
<span>Тигр жаський </span>
<span>З клітки рине тісної </span>
<span>Скоком потужним; </span>
<span>Лева він бачить і виє, </span>
<span>Напружує шию, </span>
<span>Кола страшні вибиває хвостом </span>
<span>І лиже рот язиком; </span>
<span>І кроком несміло-пружним </span>
<span>Лева обходить він </span>
<span>І, волі невольний син, </span>
<span>Повнить арену риком </span>
<span>Хрипким і диким. — </span>
<span>Погас його рев луною, </span>
<span>І осторонь хижий ліг. </span>
<span>І знову владар маше рукою — </span>
<span>І зіво дверей вивертає їх: </span>
<span>Двох леопардів прудких; </span>
<span>В буянні мужнього палу </span>
<span>Тигра вони напали; </span>
<span>Той лапою б’є їх тяжкою, </span>
<span>І вже підводиться лев; </span>
<span>Його могутній рев </span>
<span>Прогримів — і став спокій; </span>
<span>І, не давши волі злобі рвучкій, </span>
<span>Люті лягли по короткім бою. </span>
<span>Нової жде битви вельможне гроно. </span>
<span>І раптом упала з балкона </span>
<span>Рукавичка красної дами </span>
<span>Між хижаками. </span>
<span>І мовить лицарю юна </span>
<span>Кунігунда, глузлива красуня: </span>
<span>“Щодня, щогодини, лицарю мій, </span>
<span>Присягаєтесь ви в любові своїй — </span>
<span>Принести рукавичку прошу я вас!” </span>
<span>І лицар Делорж поспішає і враз </span>
<span>Збігає наниз безстрашно, </span>
<span>І кроком твердим </span>
<span>Ступає між звіром тим, </span>
<span>І бере рукавичку відважно. </span>
<span>І, повні подиву й жаху німого, </span>
<span>Лицарі й дами глядять на нього, </span>
<span>А він, спокійний, назад іде — </span>
<span>І гомін безмежний навколо росте </span>
<span>На честь його перемоги. </span>
<span>Кунігунда героя очима вітає — </span>
<span>Той погляд щастя йому обіцяє — </span>
<span>Але, зійшовши під крики бучні, </span>
<span>Він рукавичку в лице їй кинув: </span>
<span>“Подяки, дамо, не треба мені!” — </span>
<span>Сказав і її покинув.</span>
Бадынока, великан и Хагур