тому що помякшеня понятно
А на вулиці зима,
Немов покривалом,
Нашу землю укрива,
Аж радісно стало!
Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
Риторичні оклики:
«Напнемо вітрила наших мрій!»
«Кораблі! Шикуйтесь до походу!»
«Мрійництво! Жаго моя! Живи!»
«Відкривай духовні острови!»
«Нидіє на якорі душа!»
«Півень землю всю не розгребе!»
«Шкварити байдужість на вогні!»
Риторичні запитання:
«Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?»
«Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?»
Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».
Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».
Тавтологія: «відкрито вже відкрите».
Дев'ятсот дев'яносто дев'ять мільйонів ,девятсот девяносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто девять.Легче легкого)
Н.в.-пригоріла вечеря, сяюче сонце;
Р.в.-пригорілої вечері, сяючого сонця;
Д.в.-пригорілій вечері, сяючому сонцю;
З.в.-пригоріла вечеря, сяюче сонце;
О.в.-пригорілою вечерею, сяючим сонцем;
М.в.-на (у) пригорілій вечері, сяючому сонцю.