Арешті завітала до нас красуня-зима. Вона прийшла у білосніжній пухнастій сукні. Щодня посилає своїх помічнниць-сніжинок, щоб вони покружляли у дивному танку. А діти, затамувавши подих, спостерігали за ними та розглядали їх на своїх рукавичках. Весело о цій порі дітям. Їх чекають розваги на лижах та санчатах. Ось уже й сніговик зустрічає перехожих. Ідеш зимовим лісом, навколо тиша, тільки сніг рипне під ногами.
Зима своїми холодними руками та подихом по-своєму прикрашає людські оселі. І вже на шибках з’являються чудові та неповторні візерунки. А що відбувається на річках та озерах? Мабуть, вона захопилася своєю силою та захотіла побешкетувати. Усі водойми скувало льодом.
<span> У цю пору ми святкуємо багато свят. Вони приносять радість у наші оселі, зігрівають серця у зимовий час! Усі діти з нетерпінням чекають святого Миколая. Для чемних малят він завжди має чудові подарунки. Згадаємо Новий Рік, Свят-вечір, Різдво, Водохреща, день святого Валентина. Вони теж радують нас усіх: і дорослих, і малих.</span>
<span><span>У слові –
вчитель – все життя і мрії,
Політ душі і веселковий цвіт.
Найкращі помисли, свята любов, надії,
І вчитель сам – це неповторний світ.
Н . Красоткіна</span> </span><span> На світі є дуже багато професій.
Але є серед них головна – як сущий хліб. Назва цієї професії – учитель. На мою
думку професія вчителя надзвичайно важка і відповідальна. Адже вчитель, як
лікар, не може припускатися помилок, бо в його руках – душі його учнів. За роки
свого шкільного життя найкращими вчителями для мене стали всі, але я хочу
відзначити свою першу учительку Поліну Михайлівну, яка стала для мене другою
мамою. Вона навчила мене писати і читати. Завдяки їй я навчився пізнавати
життя. Головне її завдання полягало в тому, щоб зробити з мене розумну
особистість. На мій погляд, їй це вдалося. Поліна Михайлівна в моїх очах постає
як гарний наставник, порадник і мудра людина. В своїй роботі вона є чи не
єдиною у школі, яка сумлінно віддається праці педагога. Пояснюючи новий
матеріал уроку, всі замовкали і з цікавістю прислухалися до кожного її слова,
спостерігали за кожним її жестом. Вона вражає мене емоційністю, ентузіазмом.
Добра, справедлива, уважна – такою я бачу свою першу учительку. Вона знаходить
підхід до кожної дитини індивідуально. А це не так вже й просто, тому що у
кожної дитини свій характер і свої погляди. Я вважаю, що Поліна Михайлівна
унікальна людина, мудрий педагог. Їй вдалося зазирнути в душу кожної дитини і
вселити в неї добро, віру в себе, впевненість, вірність і почуття
відповідальності.</span><span><span> Мені здається, що кожен учитель
хоче, щоб його учень досягнув великих успіхів у вивченні та осмисленні його
предмета. Це буде кращим подарунком і означатиме те, що педагог зумів навчити
всьому, що вміє сам. Але часто учні чинять опір: прогулюють уроки, не виконують
домашнє завдання, грублять вчителям, не розуміючи, що вони втрачають і скільки
болю завдають вчителеві. А їм треба терпіти і намагатися виправити ситуацію
словом. Це вдається не усім, але Поліні Михайлівні вдалося. Педагог повинен оцінювати і любити всіх своїх
учнів, не забувати про інших, бо, на мою думку, неправильно і неприпустимо
показувати любов і виявляти симпатію тільки улюбленим учням. </span>Правду кажуть: «Стався до людей так, як хочеш, щоб вони
ставилися до тебе». Якщо будеш з любов’ю і повагою ставитись до дітей, то те ж
саме отримаєш від них.</span><span><span> На закінчення хочу додати вислів</span> Василя Сухомлинського, який притаманний саме їй, улюбленій для мене –Поліні Михайліні<span>: «Учитель готується до хорошого уроку все життя.
Така духовна й філософська основа професії і технології нашої праці: щоб дати
учням іскорку знань, учителю потрібно увібрати ціле море світла».<span> </span></span></span>
Ответ:
Я спекла пиріг, щоб пригостити своїх друзів.
Я зварила борщ, який робила за бабусиним рецептом.
Коли піднімалося сонце, коли ставало тепліше, пташки співали все гучніше.
<span>3.А Залишу я синові у спадок батьківське терпіння і хоробрість, щоб збагнув із вдячністю нащадок, як життя плекалося і добрість.
</span>
