Ця пісня увійшла в серця людей, стала народною. У «Пісні про рушник<span>» поет висловлює свою любов до матері і подяку їй</span>
<span><span><span>Тема твору: зображання страждання шахтарського хлопчика Павлика через вади у стані здоров'я (горб), що сприяло негативному, зневажливому ставленню до нього сільських хлопців.
Ідея твору: уславлення дитячої доброти, щирості (Павло); засудження жорстокості у стосунках між дітьми, ставленні до природи, навколишнього світу.
Головна думка: головне в житті людини — бути добрим, порядним, чемним, цінувати дружбу, взаємодопомогу; на зло відповідати добром (за законами Біблії).
Жанр твору: соціально-побутове оповідання.
Сюжет твору:
Павлик — малий горбань, хлопчик-каліка, що живе в убогій шахтарській халупі разом з матір'ю — вдовою і дідом Антипом. Він тягнеться до дітей, хоче з ними гратися, ділитися своїми радощами, але зазнає від своїх ровесників лише зневаги і знущання. Тяжко переживає Павлик своє каліцтво, гірко доводиться його матері, захищає внука дід Антип. Життя не озлоблює їх, вони залишаються добрими і чесними, терпляче зносять біду.
Композиція твору:
Оповідання складається з 6 розділів, пов'язаних між собою історією гіркої долі малого хлопчика Павлика, який втратив здоров'я через батька-п'яницю і став горбатим.</span> <span>Герої твору: Павло (малий горбань), дід Антип, мати Павла, Захарко, мати Захарка (тітка Явдоха), Пронька, дівчата.</span></span> <span> Характеристика головних героїв. Павлик:
Онук старого шахтаря Антипа незвична дитина. Павлик був маленьким, худеньким, а на спині в нього виріс великий горб. Хлопчик дуже хотів пограти з хлопцями, але дідусь не пускав його туди, бо знав, якими жорстокими можуть бути малі розбишаки. Проте дівчатка зовсім не помічали незвичну зовнішність Павлика. Вони любили дивитися в його великі лагідні сині очі, коли хлопчик розповідав їм безліч різних історій та казок. Заводій усіх дитячих ігор і бійок Захарко завжди намагався хоч чимось дошкулити Павлику. Він дражнив хлопчика горбанем, знущався з його безпомічності. Якось у свято діти вирішили піти у степ. Павлик уже бував тут. Йому подобалося ковзати чобітками по цілині, дихати на повні груди запашним повітрям, стежити за сріблястими хмарками. У степу хлопчик забував про вбогу шахтарську халупу і своє життя каліки. Йому хотілося піднятися високо до жайворонків, щоб разом з маленькими пташками оглядати землю. Душа хлопчика жила у хворому, скаліченому тілі, але залишалася вона доброю, люблячою. Павлик умів пожаліти і беззахисну тваринку чи птаха, і свого кривдника Захарка. <span>Захарко:
</span><span>Хлопчики іноді бувають дуже жорстокими. Ось і Захарко не пожалів майбутніх пташенят, ледь не скалічив Павлика. Меткого, міцного, здорового Захарка, здавалося, не могли виховати ні штурхани матері, ні ремінець діда Антипа. Від розправи він міг сховатися у шахті, залізти на високу драбину. Здається, Захарко нікого не боявся, ні на що не зважав. І яким було здивування діда Антипа і матері Захарка Явдохи, коли діти подружилися. Те, що не могло зробити покарання, зробило добре ставлення хлопчика-каліки Павлика до забіяки Захарка.
</span> </span></span>
Ответ:
У них вона знаходила цікаве насичене пригодами життя, незвичайних героїв. Коли вона познайомилася з Євгенієм Онєгіним, то вирішила, що він схожий на героя її улюблених романів.
Не вміючи хитрувати, дівчина пише відвертий лист, в якому зізнається Євгенію в своїй любові. Але її «герой» не відповідає взаємністю. Євгеній Онєгін запрошує дівчину в сад, де в повчальному тоні пояснює їй, що не можна ось так от простодушно кому-небудь довіряти свої почуття.
Через роки Тетяна виходить заміж за знатну багату людину.
Тепер вона не проста сільська дівчина, а блискуча молода жінка. Волею долі вони знову зустрічаються з Євгенієм Онєгіним. І щось перевертається в душі у героя, він починає відчувати закоханість. Сподіваючись на давні почуття героїні, він намагається схилити її піти від чоловіка до нього. Але це вже не та простодушна наївна дівчинка, і тому Онєгін отримує відмову.
Чому ж Тетяна відкинула Онєгіна? Тому що вона зрозуміла, що навіть зараз, стоячи перед нею на колінах, Євгеній не щирий. Раніше вона була молодшою і красивішою, але була занадто простою для нього.
Тепер вона має вагу в суспільстві, блищить в розкішних сукнях, а значить, стала цікавою і Онєгіну. Але все це не має відношення до справжніх почуттів. Ось тому Тетяна залишається вірною своєму обов’язку і відмовляє Онєгіну.
Объяснение:
1.Нема нічого ситнішого за землю-мати.
(Нема нічього ситнішого за землю-мати: вона всіх годує й напуває.)
2. Прудкіше над усе думка.
(Думкою враз куди хоч перелетиш)
3. Миліше на усе- сон.
(Хоч як добре та мило чоловікові не було, а все покидає щоб заснути.)
4. Перед розумом і сила поступається.
(Хоч який би ти сильний не був, без розуму нічого не досягнеш)
В центре - образ народной героини Франции Жанны д`Арк. В 1429 г. юная крестьянка из Домреми встала во главе французской армии и за год изменила ход Столетней войны между Англией и Францией. Переломным событием стало снятие осады с Орлеана. Вдохновляемые Жанной солдаты одержали ряд блистательных побед и отвоевали часть Франции, захваченной англичанами.Однако многим пришелся не по нраву стремительный взлет девушки из народа: став жертвой предательства, Жанна попадает в плен к сторонникам англичан и предстает перед церковным судом. В этот тяжелый для нее час зритель и встречается с героиней пьесы.Вот уже девять месяцев в Руане длится процесс: английский граф Варвик, французский епископ Кошон, Фискал и Инквизитор пытаются во что бы то ни стало опорочить Жанну и заставить ее отречься от своих деяний. Судьи предлагают Жанне рассказать свою историю, и та погружается в воспоминания. В детстве она впервые услышала голоса святых. Сначала они призывали ее быть послушной и молиться Богу, а когда она выросла, приказали идти на помощь королю и вернуть ему королевство, раздираемое на куски англичанами. Отец Жанны, узнав, что дочь его собирается стать во главе армии и отправиться в поход спасать Францию, приходит в ярость и избивает ее. Мать тоже не одобряет намерений Жанны. В слезах девушка жалуется своим голосам: никто ее не понимает, а "Франция такая тяжкая ноша"...<span>Вдохновленная свыше, Жанна отправляется в ближайший городишко Вокулер, идет к коменданту Бодрикуру и просит у него мужской костюм, коня и вооруженный эскорт до Шинона, где находится резиденция дофина Карла, с которым ей непременно надо встретиться.</span>
