Скіфи<span>У причорноморські степи вони примандрували зі степових районів Передкавказзя. Як і кіммерійці, скіфи були </span>кочовиками<span>, основу господарства яких становило </span>конярство<span>.іраномовними. Так, підкоривши кіммерійські племена, вони утворили єдину кочову орду, в якій швидко стали одним народом.були кочівниками, вони не залишили після себе поселень. Єдиними пам’ятками їхнього життя є </span>могили-кургани<span>.Скіфи вірили в потойбічне життя. Могили заможних скіфів облаштовувались як підземні житла. У глибоких ямах вони споруджували з дерева кілька приміщень, що їх називають </span>катакомбами<span>. Небіжчика клали туди, вбраного в найошатніший одяг, котрий він мав за життя, у коштовних прикрасах і зі зброєю, поряд ставили посуд із наїдками та напоями. Поряд із господарем був і його бойовий кінь у спорядженні, раби. Зверху підземне житло перекривали дошками й насипали над ним курган. Що шанованішим був небіжчик, то вищий курган насипали над його могилою. Бідніших скіфів ховали без значних почестей у звичайних ямах.Скіфів вважають винахідниками складного далекобійного лука, стрілу з якого вправний воїн міг відправити на відстань понад 500 м. Саме такими луками користувалися кочові народи Євразії впродовж 1-го тис. до н. е. За часів найбільшої могутності скіфи поширили владу на багато сусідніх народів. </span><span>5–4 ст. до н. е. </span><span>сягнула розквіту їхня держава. Вчені домовилися називати її </span>Велика Скіфія<span>. Територія Великої Скіфії, за свідченням Геродота, становила величезний квадрат, південний край якого простягнувся вздовж Чорного моря від Дунаю до Азовського моря. Відповідно північний її кордон мав би пролягти приблизно вздовж Прип’яті, через Чернігів, Курськ і далі до Воронежа. Ті землі, розповідає грецький історик, населяли скіфські та нескіфські племена. До скіфських племен Геродот зараховував власне </span>скіфів (скіфів-кочовиків), царських скіфів, скіфів-орачів, скіфів-землеробів.<span> У причорноморських степах мешкали </span><span>скіфи-кочовики </span><span>та </span>царські скіфи<span>. Що ж до територій, заселених </span><span>скіфами-орачами </span><span>та </span>скіфами-землеробами<span>, то дослідники протягом тривалого часу сперечалися. Нині панує думка, що скіфи-орачі мешкали в лісостеповій зоні Правобережної України, а скіфи-землероби – на Лівобережжі.Іраномовними були </span>скіфи-кочовики<span> та</span>царські скіфи<span>. Вони, власне, панували у Великій Скіфії, підкоривши інші племена. Про велич скіфської держави тих часів свідчать </span><span>царські кургани </span><span>– величні поховальні пам’ятки найвпливовіших і найзаможніших скіфів. Більшість із них відкрито у Нижній Наддніпрянщині. До найвідоміших належать </span>кургани Чортомлик<span>, </span><span>Солоха, Гайманова Могила, Товста Могила </span><span>та ін.Важливим джерелом збагачення для царських скіфів були землі скіфів-орачів та скіфів-землеробів. Найвищого піднесення Велика Скіфія досягла у </span>4 ст. до н. е.<span> за часів царя </span>Атея.<span> Із грецьких джерел довідуємося, що той цар-воїн підкорив своїй владі всі скіфські землі від Дунаю до Дону. Свідченням могутності Атея було карбування ним власної монети.Атей провадив активну загарбницьку політику. Це й спричинило протистояння Великої Скіфії з Македонською державою, що саме тоді набирала сили і прагнула нових земель. У битві проти македонців на чолі з царем Філіппом (батьком Александра Македонського) 339 р. до н. е. сторічний Атей загинув.У 4–3 ст. до н. е. становище Скіфії раптово погіршилося. Без вороття зникли степові скіфські пам’ятки. Причинами занепаду скіфської держави дослідники вважають висихання степів, занепад господарського життя Лісостепу через жорстоке використання його ресурсів. Велика Скіфія припинила існування.Проте самі скіфи не зникли з історичної арени: вони відійшли на південь і створили дві Малі Скіфії. Перша – у Нижньому Подунав’ї, друга – у степовому та передгірному Криму зі столицею Неаполем.Посуд, зброю, прикраси скіфи оздоблювали сценками зі своїх міфів, легенд. Зображення богів зберігаються на скіфських пам’ятках. Неповторності їм надає «</span>звіриний стиль». Для оздоблення зброї та предметів побуту скіфи використовували зображення оленів, баранів, коней, пантер, барсів, левів, птахів і риб. Трапляються також зображення фантастичних істот – крилатих грифонів із тулубами левів і грифобаранів. Ставили скіфи й кам’яні скульптури – навершя курганів. Із каменю вирубалися схематичні чоловічі фігури, на яких часом прорізали риси обличчя, руки, деталі одягу та зброї.
P.S. Незнаю чи допоможе
Ответ:
Серьезный общественно-политический кризис, который пережила Россия в начале 1880-х гг. и трагическая смерть Александра II – заставили нового Императора Александра III (1881-1894 гг.) пересмотреть содержание внутренней политики. В итоге, прежние колебания и проекты переустройства страны с целью приблизить ее политическую систему к западной модели были отвергнуты. 29 апреля 1881 г. царь издал Манифест, где возвестил о своем намерении охранять незыблемость самодержавия.
В период царствования Александра III сохранение самобытной русской государственности: неограниченная монархия, православие, русская нация – рассматривалось как альтернатива развитию России в сторону европейской «универсальности» и парламентаризма. Утверждение, что у страны есть свой исторический путь, а западная модель не является для нее обязательной - стало основой идейно-политической доктрины правительства Александра III. Главными составляющими политика «консерватизма» являлись:
Объяснение:
Единственная правда, которую до сих пор не испоганили мировые продюсеры, – то, что во всех фильмах Македонский светленький и голубоглазый. Но кем был Македонский? Какой национальности? Почему-то никто об этом не задумывается. А вы задайте себе простой вопрос: на каком языке говорят македонцы? На славянском! Конечно, можно возразить, мол, Македония в то время была другая, и её населяли греки. Чушь! Греки считали македонцев варварами. Почему? Потому что греки считали варварами всех… не-греков!
Отец Александра Македонского Филипп Второй – между прочим не хухры-мухры, а царь Македонии! – причём царь очень грозный. Это он, а не его сын, изобрёл фаланги, устрашавшие полмира. Так вот… греки не разрешили Филиппу Второму даже участвовать в Олимпийских играх, поскольку считали его варваром. А варварам не разрешалось принимать участие в этом VIP-соревновании. И что же Филипп? Он разозлился и… завоевал Грецию! Только после этого греки, естественно, с радостью признали его греком и единогласно допустили до святая святых! И его колесница, между прочим, победила! А как иначе? Представляете, если бы сегодня Путин участвовал в российских гонках колесниц? Кто бы победил, как вы думаете?
<span> Это ли не вернейшее доказательство того, что Александр Македонский никогда не был греком, как и не была Грецией Македония. Сегодня греки пытаются вернуть себе Македонию совершенно беспричинно. </span>
