Білгород-Дністровська фортеця
розташована над берегом лиману.Вона
забезпечена зовнішніми захисними
спорудами, необхідними для зупинки
ворожих військ, і внутрішніми - для
організації ефективного опору. В першу
категорію входять башти, куртини і вхідні
ворота, а також інші складові елементи.
Протягом XV-XVII ст. козаки неодноразово
робили походи до аккерманських стін. А
XVIII століття принесло з собою три
російсько-турецькі війни. У 1770, 1779 та
1806 році московські війська відвойовують
місто у Порти, та турки вперто вертають
собі свою власність. Лише у 1812 р. за
Бухарестським мирним договором південь
Бесарабії з Ак-керманом переходять
остаточно до Росії. У 1832 р. фортеця
позбавилась свого стратегічного значення,
в 1896 р. її оголошують історико-
архітектурним пам'ятником.
Біля входу у фортецю, на обкладеному
плитами майданчику, де колись був
підйомний міст, видніється глибокий рів,
могутні зовнішні стіни фортеці, які дивують
своєю красою і своєрідною будовою.
Усередині фортеці в очі впадає багато
зелені, обширність і величавість
величезного двору з численними могутніми
баштами, з якими було пов'язано багато
цікавих переказів, легенд. Башти фортеці
навіть сьогодні вражають своїми розмірами.
Стіни її виділяються зубцями і
амбразурами. З правої сторони від входу у
фортецю розташовано місце розкопок
античного міста Тири.
З висоти пташиного польоту можна
побачити величну кам'яну квітку, що
виросла із землі - це прекрасна Білгород-
Дністровська фортеця. Акерманську
фортецю відвідувало багато видатних
людей. Олександр Сергійович Пушкін і Адам
Міцкевич, надихнувшись її виглядом, склали
прекрасні поеми «Цигани» і «Акерманські
степи».
В різний час місто і фортецю відвідали А.
Пушкін, Л. Українка, А. Горький, І. Нечуй-
Левицький, М. Кропивницький, К.
Паустовській, В. Катаєв, А. Міцкевіч і ін. З
початку XX ст. у фортеці діють
реставраційні роботи. 2 серпня 1963 р.
Указом Ради Міністрів України ухвалено
рішення про охорону Білгород-
Дністровської фортеці як архітектурного
пам'ятника.
Не дивлячись на численні історичні події,
ремонти і перебудови, фортеця зберегла
свою первинну структуру, є одним з
пам'ятників середньовіччя, що найбільш
збереглися, і, стикаючись з цією історією,
люди дивуватимуться її неповторністю. Вже
достатньо давно, і це стало доброю
традицією, у фортеці проводиться
міжнародний чемпіонат «Сталева Ліга» з
історичного фехтування. У змаганнях
беруть участь команди: Одеси, Києва,
Харкова, Донецька, Москви, Калінінграда
тощо.
Історія пам`ятника Лесі Українці Уродженка тутешніх земель, Лариса Петрівна Косач-Квітка, яка взяла псевдонім Леся Українка, є дуже популярною постаттю в історії Луцька. Пам`ятник поетесі був встановлений в 1966 році, це робота рук скульптора Л. Муравіна. Автор представив Лесю Українку в юному віці, приблизно в тому ж, коли вона жила в Луцьку. Крім вищезгаданого парку в центрі міста, в її честь названі: Східноєвропейський національний університет у Луцьку; Встановлено ще один пам`ятник Лесі Українці в іншому районі Луцька; Названі сотні вулиць, бульварів і площ у 30 різних містах колишнього СНД; Випущена купюра із зображенням поетеси на одному з найбільших номіналів в Україні. Леся Українка отримала таку популярність завдяки наполегливій праці, працюючи над історико-культурними творами з п`ятирічного віку. Залишивши після себе нащадкам кілька тисяч безцінних робіт, переведених на різні мови усього світу. Померла поетеса в Грузії, померши від важкої хвороби туберкульозу кістки у віці 42-х років.
<span>Read more at: </span><span>http://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/76902_pamyatnik-lese-ukrainke-luck.htm</span>
Прапор України синьо-жовтий. Синій колір символізує безхмарне , чисте небо над головою, а жовтий - золоті лани пшениці.<span>За походженням це кольорове сполучення - від символіки Галицького Королівства. Державний прапор вивішують на державних установах, таких, як , наприклад, міська рада. Також наш прапор підіймають на олімпіадах, коли українські спортсмени займають призові місця. У дні державних свят прапори вивішують на кожному будинку. Українці дуже люблять свій прапор.</span>
<span>.Ручка — письмова приналежність, за допомогою
якої можна залишити чорнильний слід на поверхні (зазвичай паперу).
Розрізняють такі типи ручок:перові ручки,кулькові ручки,капілярні ручки,Фломастери,гелеві ручки,Ручки з біополімерним чорнилом<span>У кулькових і гелевих ручках іноді використовуються чорнила, що стираються. </span></span>