<span>1.Люблю дітей ,коли вони уперше йдуть до школи восени. - підрядне обставинне (часу).
</span><span>2. Благословен ,хто голови в журбі не хилить.- підрядні з"ясувальне.
</span><span>3. Еней не знав ,що і робить.- під. означальне.
</span><span>4. І чим вище зводиться сонце ,тим воно меншає.- під. обставинне(способу дії і ступеня)
</span><span>5. Ліс той ,що я дитиною садив гуде й шумить на кам'янім узгір'ї. - під. означальне.
</span>6. І тільки той ,хто любить вічно молодий . - підрядні з"ясувальне.
<span>7. Тиша і спокій залягли тут, хоча звідси до станції рукою подати. -під обставинне (допустові).
</span>8. Здавалось хлопцю , що не скоро пролине літо молоде .- під. означальне.
9. Благословенна та ясна година ,коли дитя читає "Кобзаря". -підрядне обставинне (часу).
<span>10. Осінній день , немов сварлива господиня дощем холодним бубонить давно. -під. обставинне (способу дії і ступеня).
</span> 11. Хто за свободу вийшов проти смерті , тому немає смерті на землі. -під. з"ясувальне.
12. А навколо стояла така тиша , що чути було золотий дзвін переджнивності. - під. означальне.
<span>(не з книжки)
журавлі курличучи, летять у вирій.
минулий рік залишив багато хороших спогадів.
оленка прочитавши твір, лягла спати.
кожного уроку ми повторюємо вивчене.
я не викидатиму списаний зошит.
усіх здивував прочитаний твір.
перероблена страва була смачнішою.</span>
Навіщо потрібні бібліотеки? (Твір-роздум)
Це враження, особливе, яке не передати ані словами, ані образами, з'являється в мене тільки в двох випадках — коли я потрапляю до театру й коли, заходжу до бібліотеки. Насправді це словами не описати. Особливий запах — запах театру і запах бібліотеки, різні, але неповторні кожен по-своєму. А ще тиша — яку не сплутаєш з іншою тишею. Тиша бібліотеки і тиша, наприклад, порожньої кімнати зовсім різні... Здається, що я вигадую? Ні, я просто дуже багато часу проводжу в бібліотеці — і знаю її дуже добре.
Бібліотека — не просто приміщення, де зберігаються книжки. Це особливий простір, з особливою енергетикою, настроєм, затишком. Ніщо не може замінити спілкування з книгою. Обмін інформацією та емоціями. Так, саме обмін. Бо той, хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. Це справжнісінький діалог. Голос читача не менш важливий, ніж голос автора. Колись мій дідусь любив повторювати старий театральний жарт: «— Ну, як вистава? — Жахливо, просто жахливо, глядачі були не талановиті!» Те ж саме й з книжками. Читач має бути талановитим.
Зараз зазвичай читають книги в електронному вигляді — так, спілкування з текстом відбувається. Але втрачається спілкування з книгою. Хтось із поетів казав, що книга — це прямокутний шматок гарячої совісті. Кожна книга неповторна своїм оформленням, форматом, без цього не сприймеш її зміст... Коли я читаю електронний варіант якогось твору, в мене складається враження, що я спілкуюсь з цікавою людиною по телефону — постійно ловлю себе на бажанні нарешті побачитись вживу. Книга — це ніби зовнішність тексту. Без неї сприйняття неповне, ніби не вистачає погляду, жесту, міміки — самі лише телефонні слова.
Бібліотеки не тільки надають нам можливість ознайомитись із текстом — цю можливість надає й електронне зібрання творів. Бібліотеку справжню й електронну можна порівняти не тільки з живим і телефонним спілкуванням, це протистояння часто нагадує мені також дорогий ресторан і фаст-фуд. Бібліотека — це етика і культура спілкування й споживання, якщо можна так сказати, художнього тексту.
<span>Бібліотеки втрачають свою популярність — більше дивляться кіно і телевізор, менше читають або читають з екранів Але вони ніколи не зникнуть, бо не йдеться про користь бібліотек (це зрозуміло й так. хіба ні?), йдеться про те задоволення, що дає перебування в бібліотеці. Задоволення невловиме — спричинене особливою тишею, запахом, утаємниченістю та наповненістю. Чимось незвичайним, проте вічним, повірте мені на слово, насправді вічним.</span>
1-горобина дуже гарно.
2-внейи дуже гарне листя та красиві червоні плоди
3- зараз дуже багато відварів з горобиною оже вона дуже корисна
4-5 це йийи опис
надеюсь помог )
