Бородавкин Василиск Семенович – глуповский градоначальник, появляется в главе «Воины за просвещение». Он отличался «неслыханной административной въедчивостью», крикливостью и расторопностью. «Даже только одним глазом» и имел недремлющее око. Б. мыслил масштабно: он мечтал о завоевательных походах. Но, поскольку такой возможности пока не было, он ограничивался «войнами за просвещение». Всего таких войны было четыре, они велись против глуповцев и всегда заканчивались победой Б. По другому и быть не могло: с помощью оловянных солдат, налитых кровью, градоначальник крушил все на своем пути. Поэтому глуповцам проще было согласиться употреблять горчицу и прованское масло, ставить дома на каменные фундаменты, разводить персидскую ромашку или даже отдавать своих детей в глуповскую академию.
Войны за просвещение резко сменились походами против просвещения в связи с Французской революцией. Но глуповцы не заметили особой разницы. Также Б. «спалил слободу навозную,… разорил Негодницу,… расточил Болото». Он уже собирался спалить весь город, как вдруг внезапно умер.
Александр Сергеевич Пушкин писал свои произведения для того, чтобы привлечь внимание читателей к историческому прошлому нашей Родины.
Відгук про оповідання Д. Олдріджа "Останній дюйм"
<span> Сюжет оповідання Д. Олдріджа "Останній дюйм" простий. Льотчик Бен на старенькому літаку летить на берег Акулячої бухти, щоб зняти фільм про акул. Він бере із собою десятирічного сина Деві, з яким не знаходить взаєморозуміння. </span>
<span> Спочатку усі йшло добре. Син сидів на березі, Бен працював під водою. Але він випадково забруднився кров'ю від приманки, і акули напали на нього. Страшні різці скалічили його праву руку і, немов бритвою, прошили ліву. Щось різонуло по ногах. Чудом вибравшись на берег, Бен покликав сина. Хлопчик злякався, коли побачив пораненого батька. </span>
<span> Льотчик розумів, що не зможе вести літак, а це означало загибель і його, і сина. Єдиною надією був літак, і вести його прийдеться десятирічному хлопчику. Інакше - смерть. </span>
<span> Я з завмиранням серця стежив за розвитком подій. Бен - мужня людина. Утрачаючи свідомість від болю, він намагається не налякати дитини й обмірковує план порятунку. І син виявляється гідним свого батька. Він виконує всі розпорядження Бена, з останніх сил, насилу втягає його в літак. Тепер Деві доведеться самому підняти літак. Він слухняно взявся за кермо. Хлопчик виконував усі вказівки батька і більше не плакав. У нього на все життя висохли сльози. </span>
<span> От і аеродром Каїра. Бен уже повірив у порятунок, але він знав, що саме важке - останній дюйм перед приземленням літака. їхня доля була в руках Деві. І він усе-таки зумів посадити літак. Безстрашність і мужність батька і сина перемогли. І дуже хочеться вірити, що тепер вони все життя будуть розуміти один одного. Усе життя, що подарували один іншому. </span>
<span> Бен упевнений, що тепер вже "добереться до серця хлопчика". Останній дюйм, що розділяє людей, нелегко перебороти. Але після пережитої драми льотчик знає, що нічого неможливого немає. Люди перевіряються в біді. Після того, що сталося, Бен упевнений: його син - справжня людина, гідна поваги. А це значить, що вони обов'язково стануть друзями. </span>
<span> Д. Олдрідж цим оповіданням дав нам прекрасний урок мужності, стійкості і віри в людину, у її безмежні можливості. </span>
Про шо мова іде? я нічого непоняла) нормально поясни я допоможу)