Далека батьківська домівка. Нікого не залишилося в тій хаті з їхнього роду, і стоїть вона, стара й похилена, неначе сторічна бабуся, та ще розлогий ясен рипить на причілку, німий, але вірний сторож, поставлений над солом'яним дахом самою долею.
1)Аж морозом сипнуло поза спиною.
2) <span>Незабаром має світати.
3)</span><span>Вже й сіріти почало.
4)</span><span>Світати у мозку в людей почало.
5) </span>В голові у Соломії розвиднілось.
6)<span>Хотілося залізти в найдальший куток канапи, поруч із Валею або й Алею, і слухати.
7)</span><span><span>Перший наш хліборобський день нам довелося робити на полі в сільського старости.</span></span>
Говорюща риба - головний персонаж однойменної казки Емми Андрієвської. Вона була "соромом родини", бо мала чинити так, як інші - мовчати. Тому балакуху вигнали подалі від риб'ячої громади. Автор наділяє свою героїню кращими рисами характеру: привітністю, щирістю, добротою, бажанням допомогти, вірністю. Єдиний її недолік - зайва балакучість, коли не було співрозмовника, то говорюща риба розмовляла сама з собою. Їй пощастило зустріти рибалку, з яким балакуха заприятелювала. На жаль, через свою довірливість говорюща риба закінчила життя на сковорці рибалчиної дружини. Приятель риби, небалакучий рибалка, був невдахою: йому не щастило з уловом, дружина завжди сварилася, докоряла чоловікові за малий улов. А говорюща риба зрозуміла його краще, ніж люди, і стала допомагати. Рибалка був добрим, не здивувався зустрічі з балакучою рибою, став їй за товариша. Він прислухався до порад нової приятельки і був щасливий від знайомства з нею. Коли рибалці стало щастити на річці, він вирішив віддячити говорющій рибі й запросив її в гості. Чоловік так і не дізнався про смерть приятельки, тому довго чекав її біля річки.
Україна багата на безкраї степи,зелені ліси,блакитні озера.У лісах ростуть кремезні дуби, білокорі берези,вічнозелені сосни і багато інших дерев.
Відповідь: подаючи. (як? — подаючи, подавати — що робити?)